Завантажити

екстрену посадку свого літака. Цікавим було те, що він не знав, яким чином він опинився у Мексіці.
“Ефективність впливу просто вражає, — незважаючи на безсонну ніч, зусиллям волі він намагався тримати ситуацію під контролем. — Змусити добре вишколених вояків виконувати свої накази... Їм непотрібна ніяка зброя. Вони керують на відстані. Двох кілометрів вистачає для вирішення багатьох питань, а якщо зважити на те, що вони працюють далі і можуть значно поширити дію впливу, то тоді вони зі своєю клятою довірою можуть скласти неабияку загрозу нашому державному ладу.”
“На базі нічого не знайшли. І не знайдуть, якщо ними використовується ефект невидимості. Однак, про всяк випадок, наші люди повинні там залишитися. Повинні? — спіймав сам себе директор. — Це здається смішним. Виходить, я ще не встиг перебудувати своє мислення відповідно до ситуації. Треба думати, треба діяти по-іншому.”
“Спроба знайти їх здається малоймовірною. Невидимість, вплив на людей — це дуже серйозні фактори.”
Він почав проробляти варіанти.
“Цілком ймовірно, що вони подалися до Мексіки, однак не слід відкидати і тимчасового перебування на базі, або втечу у зовсім іншому напрямку. Хоча... Всі ці варіанти вимагають фізичного визначення місцеперебування, а це може бути з’ясовано тільки побічними засобами, як це було у Денвері. У найкращому випадку будемо спізнюватись приблизно на годину, якщо відеозаписи будуть переглядатися щогодини. В Мексіці з цим буде важкувато. Залишається випробуваний віртуальний вплив на хлопців: варіант доставки сюди батьків їхніх батьків. Звісно, тиск на цілу країну можливий, але буде дорого коштувати. Цей варіант залишимо на крайній випадок.”
Директор ЦРУ викликав помічника.
— Що повідомляють із Маріуполя щодо дідусів та бабусь цих хлопців? — запитав він.
— З’ясовують, — пролунала відповідь. — На даний момент відомо про трьох бабусь та двох дідусів. Детальна довідка на поточний час готується і буде готова за декілька хвилин.
Добре, — кивнув головою шеф. — Нехай негайно зроблять та перешлють фотографії тих, кого вже знайшли. Аналітикам завдання — розробити нову операцію по доставці їх сюди, до США.
“Треба зробити все можливе для нейтралізації розробників впливу. Якщо ми не можемо використати вплив на свою користь, тоді доведеться за будь-яку ціну знищити цю небезпеку.”
;
;
/*------------------------------------101----------------------------------*/
;
Події бурхливої ночі настільки стомили втікачів, що вони проспали до шостої вечора. Їх ніхто не турбував: відповідні впливові заходи були прийняті одразу по прибутті до будиночку для гостей.
Віктор і Сашко, які прокинулись першими, встигли збігати за їжею до найближчого магазинчика. Гроші у них ще залишались з Канади: американці, якщо і обшукували їх, то зробили це дуже акуратно: кредитні картки залишились у хлопців.
— Тепер пора всім підкріпитись, — Віктор першим ввалився з пакунками до будинку і таким чином голосно сповістив про своє прибуття, коли побачив, що всі вже встали і зібрались у найбільшій кімнаті будинку. — Ніхто не заперечує?
— Оце — правильно. Оце — по-нашому, — схвалив дії сина Тарас Володимирович. — В здоровому тілі — здоровий дух.
Схвальний гомін невеличкої компанії був найвищою оцінкою зусиль Віктора та Олександра.
Після сніданку почалась імпровізована нарада.
— І від АНБ ми втекли, і від ЦРУ ми втекли... — жартівливо почав Віктор.
— Але це зовсім не означає, що вони зараз нас не шукають і надалі не будуть шукати, — Вадим був не схильним до жартів.
— Однак зараз ми під захистом невидимості, — сказав Олександр.
— По-перше, як ми всі знаємо, певні категорії населення могуть нас побачити. А по-друге, ми не знаємо на які кроки тепер здатні розвідслужби, — стояв на позиціях обережної поведінки Анатолій, — Я маю на увазі використання наших батьків в якості заручників.
Батьки поки мовчали, уважно слухаючи дітей.
— Ви знаєте, чому саме ми всі опинились спочатку в США, а потім тут, — звернувся до батьків Анатолій. — Наслідки нашої останньої, так би мовити, інтелектуальної розробки, виявилась досить несподіваними для нас самих. Ми використовуємо вплив, але ми поки що не знаємо всіх його можливостей. На даний момент нам відомо, що чотири людини, які довіряють одна одній, можуть контролювати, а точніше, впливати на інтелектуальний стан біологічних об’єктів на відстанях від двадцяти метрів до двохсот кілометрів. Відстань залежить від допоміжних засобів, маються на увазі гілочки дерев, та місця знаходження. Вадим, виходячи, так би мовити, з послань древніх, запропонував, спробувати дію впливу всім нам разом.
— Як ви дивитесь на участь у такому випробуванні? — запитав Сашко.
— Не бачу ніяких перепон для допомоги нашим дітям, — сказала Віра Іванівна.
Ніхто з батьків, звісно, не заперечував.
— Тоді збираємось у порядок мандали, — почав Віктор і, побачивши запитання в очах батька, пояснив: “Мандала — це староіндійський малюнок зображенням дванадцяти осіб, які

читати