Завантажити

звичайними “партизанами”. Крім того, стан офіційної війни дає право кожній з сторін проводити диверсійні операції на території супротивника. Один з прикладів: обстріли будь-якої владної будови з пересувних легких мінометів безпосередньо у столиці ворогуючої сторони.”
“Можна згадати іншу війну. Війну в Ічкерії.”
“Дивна війна. Війна, яка несе страждання одному народу. Війна, яка робить інший народ байдужим до страждань. Війна, яка приносить прибутки зацікавленим структурам з усіх сторін. Війна, яку можна було закінчити через два тижні після її початку силами двохсот-трьохсот бійців: достатньо було сформувати з них диверсійні групи по два-три чоловіки, бойовим завданням яких було вивести з ладу компресорні станції газопроводів та нафтопроводів. Тобто одразу “вибити” економічне підґрунтя ведення цієї війни.”
“Класичне ведення війни зараз просто неможливе. Треба одразу переносити бойові дії на територію противника. Надкомунікативність сучасного світу дозволяє швидко пересуватись, зв’язуватись, організовувати диверсійні операції з підриву живильних ниток економіки: газопроводів, нафтопроводів, ліній електропередач, ліній зв’язку...”
“Найбільш ефективною диверсією може бути виведення з ладу комунікаційних мереж у великих містах. Системи електропостачання: підстанції, силові трансформатори, силові лінії електромереж; системи зв’язку: провідні телефонні станції, пошта, трансляційні стільники мобільного зв’язку; системи постачання води і відведення водостоків. Наприклад, несподіваним, але вкрай ефективним може виявитись блокування каналізаційної мережі якогось великого міста шляхом запробкування каналізаційних труб, наприклад, пінополіуретаном у багатьох місцях.”
“Це можна зробити, відправивши відповідну кількість туалетного або звичайного паперу в систему каналізації звичайного хмарочосу. Такі диверсійні дії на території противника не дозволять рядовим членам суспільства байдужо відноситись до політики своїх урядів.”
“Такого роду дії можливі тільки при офіційній об’яві війни. В іншому випадку, противна сторона буде “ховати” свої дії під виглядом “наведення конституційного порядку” чи “операцією по запобіганню розробки і використання зброї масового знищення.” Влада буде використовувати звинувачення у тероризмі.”
“Однак тероризм не береться нізвідки. Як говориться, ненажерливість одних породжує тероризм других.”
“Яскраво відобразив риси війни та тероризму письменник Гаррі Гаррісон у “Неприборканій планеті”, де люди поставили себе в розряд стихійних лих і все живе почало з цим боротися. Війна була породжена та постійно підгодовувалась ненавистю.”
“Тероризм — це крайня форма наслідку причини, ім’я якої — несправедливість. І як би не намагались переконати нас можновладні “борці” з “міжнародним тероризмом”, що вони борються зі злом, насправді вони самі, своєю власною поведінкою, породжують це саме зло.”
“Аль-Каєда — це звичайнісінький блеф, вигадка, операція прикриття для західних урядів, яка розрахована на наївних дурників. Нам товкмачать про підготовку тисяч бойовиків, але, якщо зорганізувати хоча б п’ятдесят реальних бойовиків, то вони здатні, використовуючи вірну стратегію скоординованих у часі дій, перевернути всі існуючі уявлення про тероризм.”
“Тих чеченців, як борються за свободу своєї країни, невидимі режисери немовби підштовхують до прогнозованих, провокаційних і заздалегідь неефективних дій. Театральність сценаріїв “чеченського тероризму” яскраво відобразилась у захваті театрального комплексу у Москві.”
“За неефективним сценарієм події розвиваються таким чином:
терористи захвачують і утримують значну кількість заручників у певному місці,
терористи висувають вимоги, повідомлення засобів масової інформації про відсутність вимог свідчить про небажання влади вести переговори,
починаються переговори з терористами, під час яких до місця подій негайно стягуються протитерористичні підрозділи,
проводиться операція по “визволенню” заручників, в ході якої здебільшого навмисне і без будь-яких пояснень знищуються усі терористи, а з ними і вся інформація про ведення переговорів, та частина заручників,
відповідальність за загиблих заручників покладається на знищених терористів.
Дуже зручний сценарій для тих, хто дійсно організував подібну операцію і хоче назавжди заховати всі кінці у воду.
А сценарій дій справжніх терористів буде зовсім іншим:
терористи публічно, через засоби масової інформації, висувають вимоги і повідомляють про план і орієнтовний термін проведення операції на неназваному об’єкті в неназваному місці у відповідній країні в разі небажання влади вести переговори,
в разі відсутності факту переговорів до визначеного часу, така операція проводиться,
всі терористи після проведення операції розосереджуються і готуються до нової операції.
В такому разі влада не зможе покласти повну відповідальність на терористів, оскільки ті спочатку вимагали переговорів. Крім того, силові важелі влади у вигляді протитерористичних загонів

читати