Електронна бібліотека/Поезія
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
щастям
Нас обвила, немов жидів, густа.
Й ми, бородою вмокнувши
В заспів сторіч, Ангелами не бувши,
Цілим віником свіч
Враз і вмить запалали,
Бачим: земля свята.
Й ми жидами стали.
В співі із ними злилися,
Птахами в небо знялися
Вуста, вуста, вуста.
11 juin 2009 at 8:36 PM
The Ukraine
Те, що вчора тішило, не тішить...
Писане-неписане, прекрасне і бридке.
Ось, кохана, напишу візьму тобі я вірша, -
Вірш про Україну, що немов вино терпке
Цими гронами-грудьми оточує любовно
Нас – і тішить, і не тішить, і життя дає.
Це – про те, із чим пов’язані ми кровно.
Кровно і некровно – про далеке і близьке.
Про лелеку, що стоїть. Ногою
Однією впершись у кришталь хатин
Взимку, іншою і головою
Ловлячи дихання із небес. Краплин,
Сліз, що спогад тчуть про козаків і вечір
Напередодні Різдва або різні.
Про попону, що коню ляга на плечі
Матір’ю, про зустріч і прощання, і слова рідні.
...Й вереск вереску, про дуб могутній,
Що у Ярі у Холоднім обійнявшись з кобзарем –
Із новітнім, батьком Корнієм – помежи блискавиць на лютні
Долі виграє в грозу, чаклує, витиска сльозу
Із берези – в банку трьохлітрову, з дівки – в хустку
Полігамії, із чоловіка – в кратер шахтних дір
Стооких. Вірш про зненависть. І про любов до хрускоту
У кістках, замість очей де в тілі лиш сліди від зір –
Предвічних, наче степ... Лежать вони над нами
І співають міліони років колискову межи віт.
- Краю, Україно, здрастуй! – каже раптом хтось із ранку рами.
В відповідь у вирій лине, стогне, і плететься, й відлітає світ.
2003
Earth Song
Долонями вітрів торкнутись неба.
Долонями долонь землі торкнуться.
В Пісні пісень народиться, прийде потреба
У віру з головою окунуться.
В огні народжується міць і дисципліна,
В воді – шалена дихання потреба,
В повітрі – легкість неймовірна, від якої гнуться і коліна
Й землі натруджені, тісні рамена.
Земля – твій дім, він – подарунок Божий,
Так само, як повітря, огнь і піна
Над водами, що тверді так тотожна
Й яка несеться, начебто пір’їна.
Легкого слова, що в повітрі в’ється
І маковим вогнем цвіте на стінах,
Під небесами вирослих мов подорожник серця,
Що рану згоїть і як мама прийме радісно у сінах
Того, хто наче син блудний вертається додому,
Сьогодні, як ніколи, повний віри.
У себе, в землю – на своїй землі – у Бога
Ніхто ніколи ані потривожить, ні наверле не наверне, геть із віри –
З шляху того, хто скрізь завжди прямує вірним шляхом:
І на шляху цьому стрічає повних віри.
...Долонями долонь торкнутись Неба
І, з Словом у долоні, до землі торкнуться.
17.06.02
Christ Hand
Вже стільки їх, які навік поникли
В безодні, що розверзлась вдалині.
Настане день, коли і я ізникну
З поверхні, із лиця землі.
Настане час, коли велінням Божим
Простягнеться Христова длань
До мене, лик всміхнеться, - із цим лином гожим
Завмре, засяє зажиттєва даль.
Вже стільки їх, які навіки зникли –
У сітях, в мрінні, в пакості гріха.
Вони мовчать, й як не волай – не чутні крики,
У кого, на відміну від Ісуса, ця тутешня ноша нетяжка.
2002
Part 2.
Нечаянный бред
Кто ты?
Да так...
Вроде – никто.
Глядишь –
видишь, рука, нога, грудь,
слева – плечо
и справа – тоже плечо.
Ощупал то, чем смотришь.
Ага: глаза, нос, что-то
двигающееся как бы само собой – челюсти,
обросшие неким прочным кожаным
подвижным полотенцем – губы.
Смотришь – вокруг что-то есть еще.
Некоторые вещи
совсем не похожи на другие,
но есть – похожие.
Вот что-то, похожее на тебя,
но на четырех и внизу,
быстро бегает по кругу на цепи,
звучит, звук – не похож
на то, что вырывается у тебя из челюстей.
У тебя изнутри – что-то понятное, нестрашное,
позволяющее улучшить настроение –
мысль, облеченная в речь.
Глядишь: есть
еще. Похожие на тебя.
Ближе и дальше.
Стучат, когда идут.
Одеты в каблук.
Некоторые смотрят в ответ.
Другие – нет.
Совсем не глядят.
Но точно
попадают туда,
куда идут.
Все как-то
вроде само собой.
Но все вокруг
отчего-то можно понять.
Глядишь – то жест
проходящих похожих.
То звук.
То пейзаж издали,
то вблизи – и уже
совсем другой результат –
назовем его «портрет».
Заговорил.
Понимаешь: друг.
Это тебе не пес:
лает и лает –
ни звука не понять.
Вот телом,
идет и движет,
вокруг.
Похож на тебя.
Но другая стать.
Глядишь пониже себя:
понимаешь, тебе таким,
как оно не стать,
да и уже такой не есть.
У тебя по-другому
сложена грудь.
Что-то привлекает.
Взгляда не унять.
Смотришь и смотришь,
устало смотришь вокруг.
Трудно.
Похожие вещи,
непохожие
друг на друга
вокруг.
Отчего-то
не рассыпается все.
Все стройно.
У каждого
свое место и жизнь.
Дерево растет вверх.
Ведро в колодце
стремится вниз,
чтоб возвратится,
а бездны –
взглянешь,
там откуда пьешь,
не унять.
Разное,
разное все вокруг.
Зачем?
Тяжело понять.
Но гармонично как-то.
Рукой двинул –
не идет никуда дальше тела
(хотя хотелось туда,
где повозка
Останні події
- 23.12.2024|20:38Вийшов друком другий том духовних записок Ігоря Павлюка
- 23.12.2024|18:24У ВСЛ виходить новий роман Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі»
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу