Завантажити

коси Твого дощу,
Що, Боже, спускається шовком найкращим
На шию під небесами,
Ізнову ж Твоїми, мій Боже.
Любити Твого світанку іржу
Так хороше,
Любити все, те саме,
Що в кожнім містечку
Асфальтом нетлінним лежить -
Тією смолою,
Що вчора палила людей Аморри.
Ти більше не зробиш цього. Не запхнеш в смолу.
Ти, Боже любови, собакою більше не спустиш море
Згори та ізверху шляхами на цих безверхих людей:
Ти грішника любиш, простиш йому чи пробачиш,
Він, грішник улюблений більше не буде грішить,
Упаде на коліна, йому
Нарешті за літ так багато
Жеребеом випав плач.
Заскимливши разом із ним
За многая Тобою йому подарованих літ,
Прожитих в безчесті,
В неславі себе та інших,
В презирстві Твойого творива, не возлюбивши світ,
Він раптом заплаче - за всім, як Ти - і він стане іншим.
Його Ти впізнаєш, Ісус, бо вже знав його,
Ти кожного бачив з нас,
На хресті висівши,
Крізь біль простяга порятунок
Христос в сердець пітьму
І там, де ще пада сльоза, витира, витира усе ока кінчик.
07 juin 2009 at 9:01 AM

***
Надихаєш мене, ти підвозиш у вічність мене, любий Бог!
Не самотньо мені вже ніде і ніяк: ми удвох.
Твоє срібло з небес ллється сяєвом чудо-краси,
Твоя правда водою з джерел підіймається. Боже, неси

Ти на крилах мене - на святих, на найкращих своїх,
Ти неси. Ти веди. Мій улюблений, Боже, відводь сивий гріх,
Що із яблуком зірваним, з змієм, що зринув з роси,
Все плететься й женеться, мене вибиваючи з сил.

Від гріха я тікаю. Не знаю куди. У кущі.
Так, я Бога кохаю: від ранку і аж до ночі.
Але змій доганяє: вкусисити він хоче мене,
Й я п`яту, наче той Ахіллес підставляю: можливо, мине.

Ах, спокуси мене оточили. Я знаю, проте, що минеться їх сміх,
Достеменно я знаю: мій Бог, він сильніш від усіх,
Він те зробить за мене, чого я робити ніколи не вмів,
Він рукою Своєю врятує мене з тих тяженних путів.

Білченям, наче загнаним в колесо, мчу.
Зайченям, що від страху трясеться, все ж полем лечу
Я назустріч побіді, славітній побіді Христа:
Не болить, пломеніє вогнем, заживає п`ята.
8 червня 2009

Битва трива

В Крові Твоїй, мій Христос,
Я скупатися хочу,
В Крові цілющій Твоїй!
Ледь прочинивши очі,
Світ мерехтить у вогнях
І вогні ті незмінні
Начебто струм, що пливе по кістках
Мовби чийсь він племінник,
Світ мерехтить і він зваблює,
Кров розтоптавши
І плащаницю Христа
Розтерзав мов зібгавши
Весело, гучно сміється,
Живе так, як схоче,
І уклонитись Христу,
Тому, світ хто плека, світ не хоче!
Хоче свого, яке завше із ним -
Жить як жити,
Думати вільно
І вільно (насправді довільно) чинити,
Служити
(Думавши: службу у вічність веде що)
Інваріантові пекла -
Битва триває за душу.
Й ця битва запекла
Смаженим пахне.
Й не лише тоді,
Як пожежні машини
Мчать у ліси,
До будинків свої підставляють драбини,
Смаженим - мертвим, сухим і байдужим дедалі все дужче -
Все пахне.
Те, що сьогодні спокійно лежить,
Уже завтра - непослух - бабахне.
Дівчина з сьодні, прокинувшись в завтра,
Погляне на себе і ахне!
Де та вода, прохолода Христа, що у скронях
Ніжно текла і робила живими, міцними долоні?!
Де та вода, що із неба текла прямо в тебе,
Поціливши в серце?! Що живим все до Тебе,
Господи, верне - наверне твоє неушкодженим? Пісню і щастя,
Де та вода, що мов камінь Христовим Петром все співає-вбиває нещастя?
...В Крові Твоїй, о мій друже Христос,
Я омитися хочу,
Краще вже виплакать, вибити ніж оці очі,
В Крові, Христе, Спасе Вірний
Омитися вдень і уранці і посеред ночі,
Кров, Кров Христа омиває гріхи всі охоче!
Батько наш, Друг Ісус, Святий Дух - Він так хоче!
Й станеться так!!!
9 червня 2009

Діти

О, ви знаєте, є хтось, до кого не в міру завжди я прихильний
І кого я кохаю, й кохання не буде цього забагато - занадто сильне
Воно було і буде мене переслідувать срібним яскравим мітом,
Я про дочок кажу: чарівним цим яскравим світом

Світло мого життя освітилося й стало яснішим небо.
Хоч сьогодні чоло засмутилось моє: може, так і треба,
Я люблю вас, люблю, о мої найдорожчі діти.
Але любить Христос нас так само (не менше). З початку світу

Він дарує розріджену воду з небес - прекрасний подих,
Воду, землю, тварин і чимало всіх інших чудес. Переводить подих,
Нам коли утомились й затиснувши рану дітям,
Він нас любить безмежно, як я своїх. І нікого сміттям

Не вважає. Він зна: ми найкращі - Його-бо ми, Божі,
Він і сну і несну нашого повсякчас на сторожі.
Його подих, і щит Його, Господа ангел, і меч, і цілющі води:
Охорона над нами, під нами, між нами стоїть. І не відходить.
9 червня2009

Ля

«Від краю землі я кличу до Тебе, коли серце моє мліє; виведи мене на скелю, що для мене недосяжна». Псалом 61:2

На скелю виведи мене, між Бог!
Стояти хочу там з Тобою, Син Любови. Вдвох
Ми будем там. Веселі будуть ніч і день.
І все, що все ще сатана плете

Залишиться внизу. В гріхах
Земля. Що проклята тобою, Каїн,
Я вчорашні. Все лишиться вдалині.
Твоєї прохолоди повен вглибині,

Твого натхнення, мовби нового, Твого

читати