Завантажити

- від потрібного нахилу землі під час обертання до законів земного тяжіння і дії електромагнітного поля.
В пил Бог вдихнув життя, порох – речовина якою ми є, якби нас раптово, вмить ока, висушити, пил і прах на 70-80% - не просто прах, але якимось дивним чином, лише Богові відомим «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Буття 1:27). На пам`ять раптом приходить трансвестит, який ходить у православну церкву щонеділі молитися і якого туди намагаються не впускати, але водночас повідомляють в інтерв`ю мас-медіа, мовляв, ніде в Біблії не написано, що людина не має права бути трансвеститом. Але як щодо «як чоловіка та жінку створив їх»? Не як «чоловіко-ж-жінку»? Один римлянин колись давно сказав: «Це глупота, носити на шиї те, в що ти не віриш!» Я думаю, він мав рацію. Однак існує набагато дивніше відчуття: навіть якщо ти не віриш у Господа Бога, Він є, і Він – Бог Єдиний, і нема Бога, крім Нього. Цю правду, заблукавши в лабіринтах буцімто вірувань і буцімто одкровень сучасності (від возвеличення свого «я» до вшанування корови, як і роблять індуси, помираючи тисячами з голоду, але дозволяючи «священним» ходячим бовванам винищувати майже 29 млн тонн зерна щороку), можна лише проігнорувати – і не більше.
Та ось одного разу, після того, як юдейський пророк Єремія проробив нелегкий шлях до дому ганчаря... Час від часу збиваний його стопами пил, як мені сьогодні, нагадував пророкові пил, з якого була створена людина, і пророк довго дивився на ганчаря і кружало, і тут, як крізь пелену, він відчув і майже побачив щось, що глибоко його вразило, що іще раз переконало людину, що чути голос Божий і слухатися Його заповідей – це і справедливо й нормально. Як і почасти тих тепер, хто вірить і живе за Святою Біблією, пророцтва Єремії його сучасники вважали божевільними: у Юдеї царював чудовий патріотичний і доволі праведний цар, регулярно відбувалася служба Божа, натхненно читалися Книги Закону і ніщо не віщувало майбутнього лиха – можновладці думали, що Бог тільки тому, що обраний нарід – обраний і тільки тому, що Божий нарід виконує ритуали – творитиме для нього чуда повсякчас.
Те, що побачив Єремія, пізніше записав Барух: «І було мені слово Господнє, говорячи: «Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчарь цей, о доме Ізраїлів? Каже Господь. Ось як глина в руці ганчаря, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!» (Єремія 18:6). Ми – як глина в руці все того ж Ганчаря. Він із праха підняв Адама, він творив потім копія за копією, аж доки не зіткав в череві матері тебе і мене. «Та вони відказали: Пропало! Бо ми будемо ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого» (Єремія 18:12) О, як це знайомо! Невже ми не пам`ятаємо нічого такого, невже не робимо нічого такого – «згідно з упертістю серця свого» - досі, зараз! Невже не рвуться наші душі й тіла до свого, кажучи: «Ми – люди сучасні, ми – вільні чинити як завгодно, вільні вірити в якого завгодно бога, вільні не вірити ні в якого бога, вільні оголосити Богом себе самих»? О, сучаснику, о любий чоловіче і люба жінко, любий легіне й люба юнко, о, дитино, створена Господом Богом, зупинися! Прочитай ці ще кілька слів, які почув у спиленому повітрі Палестини вже іншого дня поет Єремія: «Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось я зло наведу на це місце, так що всякому, хто почує про нього, задзвенить в його вухах! Це за те, що вони залишили Мене, і вчинили чужим оце місце, і кадили у ньому для інших богів, що не знали їх ані вони, ні батьки їхні, ані юдейські царі, і кров`ю невинних наповнили місце оце, і пагірки побудували Ваалові, щоб палити дітей своїх на огні цілопалення для Ваала, чого не велів Я і не говорив, і що на серце Мені не приходило! Тому наступають ось дні, говорить Господь, що не буде вже зватися місце це «Тофет» і «Долина Бен-Гіннома», а тільки «Долина Убивства». І знищу на місці цьому раду Юдину та Єрусалиму, і впадуть від меча перед їхніми ворогами та від руки тих, хто шукає їхньої душі, і дам падло їхнє на стерво для птаства небесного та для земної звірини... І вчиню оце місце страхіттям і посміхом, - кожен, хто буде проходити ним, остовпіє й засвище, побачивши всі його врази...І вчиню, що вони будуть їсти тіло синів своїх й тіло дочок своїх, і тіло один одного їсти вони будуть в облозі та утискові, яким будуть тиснути їх вороги їхні, та ті, хто буде шукати їхню душу» (Єремія 19:3-9) Поет сказав ці слова у місцевості, званій долиною Бен-Гіннома. Потому на те місце скидатимуть трупи і людський кал. Ще пізніше воно стане прообразом місця майбутніх мук усіх, хто відвернувся від Божого шляху – «геєнни огненної». Та найпечальніше, зокрема і для нас, українців, що пророцтва Біблії мають здатність збуватися неодноразово – вони повторюються у повній точності зі сказаним, із усіма націями, які присяглися прямувати Божою дорогою, але не залишились вірними їй до кінця. Мені прикро нагадувати: однак в історії України між 1917-м та досі все, почуте тоді Єремією, збулося і з нами – збулося,

читати