
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
однолітки-знайомі зрадили своїм колишнім комуністичним ідеалам. У таких випадках Дніпро сварився мало не до бійки, а потім просто викреслював навіки зі списку роду людського ім’я того чи іншого з колишніх своїх друзів, заради яких, був час, готовий був в вогонь і воду і навіть більше, і на трупи яких тепер присягався навіть не плюнути. Зрештою, аж на двадцятих роках незалежності, під добу панування псевдо-радянського цісаря Августа Джануковіча не лишилося в нього ніяких друзів: одні, старі корєші-прометеї, попхалися на цвинтар під скрушіні трубні завивання останніх совіцькіх гімнів, від яких краялося в Дніпра серце, інші ж просто вимерли, як мамонти: навіть важко було довести, що вони колись існували.
Кінчилося тим, що лад і мир панував для доволі вже серйозно закритого і перекритого ним самим від цього світу Петровича тільки в нетрях його власного помешкання. Дружина Людмила, до речі казати, геть не поділяючи теології чоловіка про друге пришестя ілліча, за інерцією була до його комуністичної релігії лояльна, і намагалася берегти, як могла, від будь-яких небажаних для чоловіка сцен словесних, а подекуди й фізичних розбірок із сусідами та рештою киян. Син, Михайло, хоч і зачитувався всілякою дрянню, але, не маючи ніяких вірувань, своєю мовчанкою підтримував, як здавалося батькові, його виняткову комуністичну релігійність (син-бо був копією саме того попелу Ніщо, з якого, згідно з матеріалізмом, усе і постало). Дніпро ж, кленучи Симоненка регулярно, і на чому світ стоїть, завжди, проте, голосував тільки за комуністів – він, здається, вірив тепер у воскресіння компартії України, але вже в іншому тілі.
28. Мухи над пасхальним агнцем
Власне, вся наявна політологія України здавалася Дніпру Петровичу єретично-антикомуністичним двадцятирічним сном, який вперто сниться, і ніяк не може він в ньому, в цім сні снів, прокинутися.
Але понад усе ненавидів старий, а можливо, справді єдиний живий комуніст в Українській Державі, церкву, попів, і все, що тілько з оцим пов’язане. Те, що там забирало в нього життя, тут уже додавало сил і наснаги: з жахом великим, здавалося іноді, що людина здатна жити не тільки хлібом чи любов’ю, але за рахунок поїдання самої себе гідрою виняткової зненависти.
Не знаю чому, не долюблював він Ісуса Христа і всього, з Ним пов’язаного, страшно. Найбільшим же щастям уважав Петрович, вичитавши про се, або про те, що «натворили» всілякі священники різних вкраїнських священств, обсмоктувати це потім за столом у монотонному нікому вже з ближніх не цікавому монолозі. Слова говорив він при тому такі жахливі, що Люді повсякчас таки здавалося, що небо, навіть якби його насправді і не було, має усе-таки розверзнутися і покарати так її безбожника чоловіка, що мало не покажеться.
- О, диви, Люд, обікрали! Га-га-га, таки попи народ пообкрадали! Диви, чорний як чорт, будь ти проклят, а туди ж - у попи! – ревів Дніпро під час відомої банківської справи з капіталовкладчиками та Сандеєм.
- Диви, скоти, лізуть воду святить – будуть, Люд, по червонцю воду на базарі продавать чи ні, га? Я їх знаю! Ех, немає на них Сталіна, - скрушно відгукувався Петрович, вже переглядаючи постери газет з Водохрещею. Дійшло до того, що навіть Леоніда Ілліча Брєжнєва, за яким спочатку плакав увесь цивілізований світ, а тепер і півнецивілізованого третього світу згадують його епоху як добу імператора Августа, предтечі нашого Августа Джануковіча, не шанував падлєц-Петрович з однієї-єдиної причини: якось той випив із попами, і те фото з часом потрапило в друк, де його наш затятий антисеміт і застав.
Але кого вже ненавидів Дніпро Петрович і справді по-чорному, так це саме тих із своїх екс-знайомих, які, повіривши в викупну жертву Ісуса Христа, почали й собі відвідувати богослужіння й церкви, не надіючись тілько на людей.
Петрович же ні на що, крім людей, та й то із певною розкраскою їх індіанських пик, не надіявся і не сподівався надіятися ніколи. Але от в великодні ночі, як тільки люди в Україні почали ходити до церкви так масово, як колись на Першотравень, ніяк не міг заснути Дніпр Петрович: лють клекотіла в ті миті в ньому тільки їй самій відомим чорним клекотом.
Якимось боком душі розуміючи, що не сплячи в сю ніч, він в такий спосіб начебто вітає Бога, Якого не визнає, Петрович взяв за моду напередодні Великодня купувати сильнодіючі снодійні. Однак снодійні допомагали мало, а шкодили здоровлю подекуди добряче: якось пасхального ранку, зачувши серцем недобре, Люда викликала швидку. І чоловіка, який уже почав-було заглиблюватися в кому, а язичницький Харон почав уже наближатися до цього червоного гладіатора на човні, ледь відкачали.
- Чо, старік самоубійца, што лі? – перепитав здивований санітар, дізнавшись, яку дозу прийняв Петрович під Пасху. – Ну, я панімаю, маладиє – у ніх кров іграєт, а етот што, с ума сашол – сколька кальос накатіть?
Певною мірою, Петрович дійсно з’їхав з глузду, але, як виявилося, то було ще далеко не останнє випробування, вготоване Богом своєму затятому недругу. Тому що одного
Останні події
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям