Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

четвертої години ранку: дзвіночки готованого харчу забігали в підсвідомість тихенько, як казкові зайчики, ельфиками, піднявши волосинки біля носа чи вухів, акуратно вони влазили в усілякі печери сього урода, де вузенькими ніжними віничками з майстерністю поп-виконавця шкребли в усілякі залози. Бувало щастя підсвідомого прийняття харчу ставало так, карлами вшоузоване, солодке, що з горла людської мумії мимохідь виривався азартний видих, - такий сильний і такий жагучий, що сусідці справа, дуже чулій до чужих справ старій бабі ще з часів минулої революції, і ровесниці Крут, навіював помилкову думку. Про те, що, знехтувавши чуттями рідних батька-матері, «боров Михалич», як взивала стара рухлядь сусідську недоросль, таки привів якусь лярву з Окружної, аби врешті вситити забороненим плодом свою страшну, але чомусь тій бабі привабливу плоть.
В сусідній хаті Києва, проте, дихав не дух розпусти з арсеналу полюбовного жіночого екстазу – то був звіриний крик душі, розбудженої ельфами всього-на-всього до майбутнього прийняття їжі. Стара, затягана через голод на чоловіцтво повоєнними каліками в лісах Голосієва до безпліддя баба помилялася, неодмінним таємничим запитанням щоранку свердлячи Люду, свою сусідку по звіриній кліті людського гуртожитку.
Намагаючись таки пересидіти смерть в нетрях суспільного дворика, який не знав нічого осоружнішого і бридкішого, ніж запах сього бабиська ще з часів 1241 року, коли батийці ввірвалися в Київ, зруйнувавши міську стіну, вона щораз двічі пильно зиркала і на Покахонтеса: коли, переживши нічний оргазм скорого відчуття майбутньої їжі, він ішов на роботу, і коли, вбитий харчовим очікуванням, вертався з щоденної бастилії свого музею. Після другого, надвечірнього зирку, старій шльондрі Рад непримітно, але відкривалася істина останнього одкровення: в цього цнотливого одоробла ніякої жінки в учорашню ніч таки не було.
Але людям властиво забувати не тільки свої відчуття, а й більшість не тільки власних думок, а й зроблених на їх основі висновків (не кажучи вже про добрі справи, заподіяні нам ближнім). І тому баба Свєтка рівно раз приблизно на місяць, знов і знов неодмінно помилялася. Коли пекло безсонної ночі, по небозводу якого побитими арміями Третього Рейха проходили тіні забутих предків поцілунків і решти повоєнних калічних пестощів, які з роками спалахували в її душі в усій яскравості спецефектів голлівудських блок-бастерів, протнув крик (на який, думалося, здатна людина тільки в найповнішій, найгармонійнішій, найвеселішій своїй розвазі жаги), баба, ледь сама не відповідаючи на той гарматний вибух чоловічої плоті, заклякала.
Ледь не кидаючись по тому на стінку, дожидалася вона ранку, аби панфіловим доповзти до лавки посеред колгоспних дворів витонченого стольного граду, й аби раз, один тілько раз, стрільнути в непробивну амбразуру повільно марніючого обличчя Люди, що саме знов мчала за провіантом, та двічі кинути саморобну гранату старечого похотливого погляду в гудеріанову «Тигру» Михайла Дніпровича Капіци, який, плюнувши в душу сухим «Драстє, баба Свєта!», несучи своє нетлінне черево в безвість бюрократичної машини життя, гарчав черевиками далі.

23. Нічні конквістадори

Поїзд, певно що то був поїзд, а не якась інша трясця, спинився беззвучно. Гостей стрічали двоє конквістадорів у чудних брилях, один із яких нагадував каску. Конквістадори були чомусь афроамериканського походження. В зимному ранку, на зворотньому боці вокзалу назустріч вигулькнув миршавий, малий, але з голосом, що просвердлює зеківським відтінком всяку ранкову душу, таксист. Ввічливо відмовившись від його послуг, володар очей пішов далі. Дугою оминувши розранковілі димні причандалля міського транспорту, він рушив, ніби спускаючись в долину. Перші триста-чотириста метрів, крокуючи по широчезній дорозі повз хати, що чимось нагадували кримські помешкання, побачені на фотографіях з материноюностевого відпочинку в Алушті, він почував втому й водночас полегкість, що люди на шляху більше не траплялися.
Раптом дорога почала вирівнюватися, з лівого боку забовваніло болото, що, певно, було закинутим кар’єром чи частиною міської ріки. Смердючий запах дохлої риби й нечистот технічного походження (цемент) освіжив душу новими враженнями. Надалі шлях вельми круто вербував подорожнього вгору. Далі був чи то міст, чи, мо, тунель. Одразу ж, минувши його, з лівого боку можна було побачити кошмарно величне видиво: очам відкривалася будівля, переважно зрежисована у формі хреста. Хтось сказав, що то – головний католицький храм міста. Праворуч, навпроти, бовваніла будівля, дах якої нагадував обсерваторію – учасник сну раптом дізнається, що це баптистська молитовна кухня. Не чуючи автошуму, володар споглядання дивується і вирішує подивитися з цього вже пагорба вниз, на стрічку автостради. Там він бачить напис, що поки що не вражає свідомість своєю несподіваністю: «Сестра брату дасть по блату. Підпис: Чорна воля». Напис виведений білою фарбою, тією, якою даїшники усолоджують шлях пішоходам і плутують водіям. Навпроти нього,

Останні події

20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
16.06.2025|23:44
Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
16.06.2025|16:24
«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
12.06.2025|12:16
«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
07.06.2025|14:54
Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
06.06.2025|19:48
У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
03.06.2025|12:21
У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
03.06.2025|07:14
Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
03.06.2025|07:10
Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям

Партнери