
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
врешті в бік кухні і гучно, та так, щоб і мертвий встав, проказав:
- Вставай, падла, цирк приїхав!
31. Повернення лелеки з теплих країв
- Ну, шо, Люд, Мішині Канари життя наканєц закінчилися, да? – намагався втішити
закляклу з горя в кутку кімнати сестру Санела Брут, двоюрідний брат потерпілої. Смерть сина звалилася на Людмилу тією несподіванкою, яка, хоч і була оспівувана не раз в материнських баладах серця, однак, превентивні щеплення, які вигадувала вона щораз, і тоді, як Мишко перся в небезпеки освітніх шкіл, і коли, йдучи на працю, занурювався в нетрі звіринця-мегаполіса, виявилися нічим у порівнянні з тим страшним, для розуму неможливим трапом, який утрапився між її чоловіком і її ж сином того дня, як вона через необачність не віщого свого серця була якраз відсутня.
Хтозна, чи злізла б невтішна мати з бездиханного кухонного синового, сто раз обцілованого, тіла, але саме тієї миті, коли розпач уже готовий був перерости в щось більше і диктувати в її житті нові правила, одним із яких могло стати нічне перерізане невтішною зигзицею горло супруга Дніпра, на порозі її життя з’явився незмінний супутник – Санела.
Брат її належав до того племені людських виродків, яких ніяка подія не здатна вразити так сильно, аби вони остаточно втратили орієнтацію в просторі і в часі. Майже все життя проблукав він по чужих ліжках, ніяк не мігши втрапити врешті якорем у своє, та по численних телестудіях, звідки його, як поганого собаку, незмінно гнали таким гоном, після якого на попередню роботу вже ніколи не повертаються. Хтозна, які були в нього робочі якості, але безумовно, що кіровоградський родич Людмили мав перед рештою колег по перу і мікрофону неймовірну, я б сказав, навіть нелюдську, а отож окончательну перевагу.
Сказати, що був Санела невиправним оптимістом, було б неправильно. Він був тією блискучою оптимістичною натурою, яких ані українська, ані інші слов’янські землі вже не плодять у тому достатку, якими була колись повна ними ціла Росія гоголів, і яких повибивали поступово свердлови, леніни, єжови, берії, алкогольні хвороби, соловки, а ще - чужі ліжка та всіляка інша трясця, якої за Союзу чигало на таких виродків немало. Деякі такі мамонти, загартовані, пройшли рубікон незалежності з найменшими, проте, втратами для свого характеру. Та й тут, проте, для мирного співіснування Санела, який пересварився вже напроч геть із усіма своїми не те що друзями, але навіть віддаленими професійними партнерами, не був створений в жоднім випадку.
Здається, розгорися якийсь збройний конфлікт, якому ради вже не зможе дати ніхто, перекинська вкраїнська земля викиднем всеповергаючого Везувію на саму себе, товчачи останніх, не вимерлих ще від безробіття і владної байдужості синів і дочок, киньтеся собі ріки з берегів у найглупішу з ночей з найміцнішим національним сном молоти неслухняних Богові людей управо і вліво, і тоді, з-поміж стенань і розпачів, з-поміж закляклих у неслухняних тендітним жіночим рукам ключів автівок з автоматичними передачами та з-поміж всілякої іншої паніки, а ще – простої, апатичної, буколічної смерті селян по їх закутках, єдина людина, яка не тільки лишилася б при повному розумі й глузді, а й із мегавтроєною бадьорістю кинулася б на всі ті хвилі, батиїв та всіляку решту погані, апокаліпсою пожираючу нашу рідну землю, і ім’я тієї людини я повідомлю просто зараз, аби, при випадку, воно було відомо всім – Санела (паспортно - Олександр Андрійович) Брут.
Єдина подія, від якої в сідлі свого життя, почув-таки Санела справжній приплив адреналіну, то було чорнобильське лихо. Але треба ж було довести саме в той благословенний для Брута час себе до того, щоб він так посварився з начальством, і так заплутався в своїй політпарторієнтації та решті зв’язків, що замість того, щоб, осідлавши росінанта свого непогамовного в такім випадку духу, першим ринутися в магму пожираючого огню, мусів, за кадебістським наклепом, коротати він тимчасового терміну в психушці, куди його таки впекли сексоти, яких тоді ще повна була земля Руська.
Як не намагався Санела Брут крутнути тарілочку всього свого подальшого життя до і після Чорнобиля так, щоб воно, як вогка ганчірка прибиральниці, набралося повного сенсу, та колимага вражень, відчуттів і надлюдського гуманізму, йому притаманного ще з ранніх пелюшок, коли першими його словами були, забачивши вдарену тятею в саму пику щоки матір: «На, їж!», о, ця колимага рухалася так тихо, що сон часто не йшов його господарю в руки – ну, не міг Санела ніяк отримати того вдоволення й адреналіну, якого прагнув його несамовитий, хтозна якими богами запалений дух!
32. М`ясна лавка генеалогічного дерева
Словом, Санела був готовий до чого завгодно, окрім мирного співіснування в постмодерному двадцять першому віку з його політ, гендер- і решта коректнощами. Вогонь життя в Санелиній душі прагнув зіштовхнутися тільки з одним: із зустрічним вогнем, і, на щиті чи поза щитом, пройти горнило цього удару, аби пізніше вгамувати гордість за щойно прожиту й наново побіденну ситуацію,
Останні події
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям