Завантажити

писать.
В мене просто немає сили
Подумки на руках носить тебе,
Кохать і кохать,
Образ плекати твій
І радіти, що ти сказала: ти мій,
І немає більшого щастя:
Знати, що поруч ти на віддалі,
Обома руками
Лице твоє тримати.
Ледь торкаючись
Губами губ,
Любити тебе до дір, до космічної чорноти.

***
Люблю тебе невимовно.
Лице заганяє в фарбу
Від думки, яка ти чудова,
Від згадки, яка гарна!

***
Я нарешті здурів до кінця:
І мені приємно.
Мовчання тобі до лиця,
Чемна.
Та більше личить тобі
Жага.
Все одно не належиш собі –
Ти вже сага.
Не жити мені відтепер
Без розмови.
Не знати більше мені
Частин мови –
Іменником став відтепер,
Не йменням.
Як таки на тебе я пер
Солодкими слів варенням.
А ти солодкі вуста
Втомилася слухать.
Тендітна, мила, проста,
І трішки як... шлюха.

***
Знаєш, коли б я вмер,
Було б чудово померти,
Бачачи твоє лице
Просто перед своїм лицем.
Знаєш, коли б я жив,
Моє життя було б ременем,
Що туго зв?язував
Моє серце з твоїм серцем.
Знаєш, коли я не пишу,
В мене передчуття відверте -
Перед своїм кінцем
Я, небо, з неба твій голос почую...

***
За любов є ціна лиш одна - любов!
Ця планета ніколи не визна валюти іншої!
Паровозними парами в темнім горнилі стигне моя кров.
Може, піти пошукати іншої?

Фермопіли

Подумалось: раптом
Вона пройшла вже і Крим, і Рим?
А верст між ними
Ой, як багато! Між тим,

Якщо б вона пройшла навіть Фермопіл прохід,
Із ким, ну, скажіть же, з ким
Мені ще іти? Під лід
Спускається лицар, зриваючи пути лат.

У дзеркало глянув: не тіло, бридкий салат
Поглянув на мене. Олена Троянська
Полюбить такого навряд!
Але я готовий до смерті,

Такий-бо солодкий кат
Мене закатав у асфальт,
У тюрму жаги:
Стою перед дзеркалом,
З віршами, мов щитом, але - бридкий!!!

Краб

Сьогодні по свободі своїй справляю я 9 днів -
Відтоді, як став я навіки твій раб,
Лиш тобою затягнулася паволока днів,
Перекинувсь на спину я, млію від сонця твого, я - кримський краб.

***
Мені без тебе - як в гробу,
В цинковому:
Немає, як почухатися, дихнуть,
Ще й гикаю!

***
Був я ситим, порядним, товстим німецьким бюргером:
Зранку крават на шию, сніданок хороший, листівки вітальні.
Але щойно я обзавівся живим сірооким фюрером,
Вже не спиться мені, не сіється, недоїдаю...

Кентаври

Реально людина я гинуща.
Реально я квітка в?януща.
Я справді став дитина:
До неї, до іграшки, руки тягнуться.

Я нею не можу не дихать
І нею не можу тепер не жить.
Немовби собака дикий -
Мене не змінить.

Не змити картинку із серця,
Не витравить сліз із тіла.
Невпинні процеси:
До біса все полетіло!

Надійність, гроші, робота, плани -
Все це залишило голову.
Стрілою, випущеною з хиткого аероплану,
Я лину до тебе напівоголений!

Напівлюдиною став я, напівконякою,
Напівживий, напівхитрий.
Я небом марю - мов істиною комуняки! -
І як глухий - погляду твого блядського субтитрами.

Jamai

Привіт, секретутко моя мила, драстуй!
Привіт, кохання моє dernier, моє несподіване щастя!
О, горе! Ніколи, ніколи, ніколи – жаме! –
Без тебе - з тобою - в тобі - мені не тиняться?

***
Ми - мов молодята до свайби.
Наповнені радості і страху.
Не знаємо - узятись за руки чи ні.
Кожен хоче лише у свою скорлупу,
Щоб співати досі відомі пісні.

Термінатор

Ми клаптиками кроєм життя.
По шматочках немовби шиєм.
Раптом враз завмира буття,
І так хочеться кинутися тобі на шию.

Не навпіл розірваний, на дрібні шматки,
Термінатром знову в людину збираюсь.
По душі пропливають катки,
Але я не каюсь!

І згораю в шаленім вогні.
Пломенію в твоєму пеклі.
Ноги, руки, думки плутаються, як зрізані пні.
Почуття лиш на сонці твоєму сіяють - новенькі шеклі!

***
Невідома – манить.
Відома спить.
Я такий поганий.
І душа у мене болить.

Болить, тому що
Я – автор зрад.
Перлиною в мушлі
Її елегантний зад.

Рядниною на сонці
Полощиться її усмішка.
Чи в нас, мила,
З тобою щось получиця?

***
Мовчанкою не будем ситі ми, немов піснями.
І смаком меду вже ніколи не здивує жовч.
Що краще: згадувати тебе ночами
Чи серцю наказать: помовч?

Воно і так мовчазне сьодні, мов труна дубова,
За винятком думки про небеса,
Де житимемо й ми, моя любове,
Моя краса!

А поки що так важко жить без тебе
І серце виразно кричить,
Немов учителька в душі карбує нерви
Указкою вдаряючи у голову на мить!

***
Що сталося, мила?
Кінець всьому?
Я навіть не встиг на прощання тебе поцьомать.
Життя або смерть.

Із смертю все зрозуміло чітко.
Циганкою мчить ця падлюка в своїх кібітках,
Запитує: як, іще досі живий мій улюбленець Квітка?
Підходить-пливе.

З життям все складніше:
Воно ж бо невпинне і різне.
Візьме, тебе поглине -
Ти вибрала іншого -
От все!!!!

***
Єгошуа, прости мене! Боже,
Я не можу цього не зробить
Бо без неї жить негоже
(Та й без неї не можу я жить!)

О, мій Боже, прости, Ісусе,
Що до неї хвала моїх уст.
Я тебе, о мій Отче, боюся,
А без неї я: жити боюсь.

Англія

Під англійськими

читати