Електронна бібліотека/Проза

напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Завантажити

способам ведения боевых действий, ни по внешнему виду, ни по какому другому критерию армией не являвшаяся...
Миха видел все это, снова и снова удивлялся и никак не мог понять, каким же образом удается «сепаратистам» вот уже три месяца с успехом отбивать атаки десятикратно более сильного противника. Сейчас-то уже было гораздо легче. А вот как ПМР не погибла тогда, в самом начале марта, когда с правого берега неожиданно хлынули колонны бронетехники и волны отлично вооруженных волонтеров и карабинеров, а встречали их рассеянные кучки левобережных милиционеров и стихийно собравшихся добровольцев, вооруженных кто во что горазд? «Все очень просто, – обычно говорили одни приднестровцы. – Румыны воевать не умеют...» «И не хотят...» – добавляли другие. «Это правда, – думал Миха, – но не вся правда... Главная причина – не в этом. Она – в том, чему трудно подобрать название, но синоним чего – «Воля Господня»...»
...«Шатуны» оказались на позициях унсовцев не случайно: в ночь здесь придется работать. А значит, сейчас следовало, как говорил Саша, «осмотреться». Они были здесь уже не в первый раз, как, наверное, уже не один и не два раза побывали на любом из отрезков линии обороны «сепаратистов». Они везде были как дома.
Миха любил бывать здесь. Ему нравились царившие у унсовцев четкость и порядок, особый дух спаянного дисциплиной и выучкой армейского подразделения. Если обычный ополченский взвод представлялся Михе чем-то рассыпчатым, не цельным, хотя и боеспособным, чем-то вроде заряда картечи, то унсовская «чота» – это было литое чугунное ядро.
– Привет, Павло, – поздоровался Миха, присаживаясь рядом со знакомым унсовцем, крепким плечистым парнем в камуфляже. – Курить будешь?
Павло отрицательно помотал головой. Он не курил, и Миха это отлично помнил. Но въевшиеся в натуру еще в Советской Армии правила хорошего тона – «Всегда предлагай окружающим курить если закуриваешь сам, есть – если ешь, пить – если пьешь!» – были сильнее его.
– Как дела, братишка? – спросил Миха, выпустив густой клуб сигаретного дыма.
– Та нічого, все нормально, – даже и не думая из вежливости переходить на язык собеседника, ответил по-украински Павло. – Так, трохи тоскно. Румуны зовсім зледащилы. Навіть носа з окопів не высовують...
Он вздохнул и украдкой отмахнулся от дыма. Помолчали.
– Таж як слід не обстріляюсь... Хіба це війна? Така собі совецька «зарныця»... – наконец пробормотал Павло недовольно.
– А что, очень хочешь обстреляться? – заинтересованно спросил Миха.
– А навіщо, тобі здається, я сюды іхав, га? – удивился Павло. – Навіщо ми всі сюди іхалы?
– Ну, наверное, затем, чтобы помочь сражающемуся народу Приднестровья против...
– Та ні, облыш, – перебил Миху Павло. – Головна причина – захист украінців лівобережжя Дністра. Зверни увагу: не Придністрівськоі республіки як такоі, а саме наших кревных братів. Ну й, звісно, щоб набуты бойового досвіду. І трохи зброі... – он немного подумал. – Розумієш, у нас же війна буде. Треба підготуватись...
– С кем война?
– Кожне Придністрівья мае свою Молдову, – философски сказал Павло. – У нас вона – на півночі та сході.
– Россия?!
– Московія, – поправил Павло. – Вона... вона не тільки на півночі та сході. Вона – всюды. І ззовні, й усередыні Вкраіны... Ось тільки, якщо щось, напевне, придністрівці нам допомагаты не підуть. Скоріше – москалям. Тож розумієш, чому для нас більш важлыва майбутня війна в Украіні, ніж теперішня тут...
– Павло! – крикнул от землянки еще один вояка в камуфляже. – Йди-но сюди! Треба ж зброю чистыты!..
– Зараз-зараз, – кивнул Павло и снова обернулся к Михе. – Вони скрізь. Москалі. Комуняки. Жиди. Й ми скрізь. Тому скоро буде війна. Московія втратыла Вкраіну – таку багату колонію, що нею володіла декілька століть. То вважаєш, москалі погодяться з цим? Вони не дали нам бути вільнымы за часів Богдана, – в его голосе появилась митинговая звонкость. – А потім ще – за часів Центральноі Ради... Зараз маемо третю спробу. Останню. То мусымо готуватись так, щоб знову не зазнати поразки... – он сделал техническую паузу и снова заговорил сдержанно. – Вони всюди встромляють свого носа. Вони всіх мирять. Тільки через це чомусь ще більше крові. Вони краще нас знають, як нам треба жити. Це – жадібна краіна, котра вміє все, крім того, щоб просто чесно працювати в себе вдома. Це – краіна брехні, котра кожен день співає про братерство народів, якого ніколи не було. Так повинен же хтось, врешті-решт, іх зупинити? А хто крім нас це зробить?..
– Павло! – опять вилез из землянки унсовец. – Ты йдеш, чи ні?
– Выбач, друже, – виновато улыбнулся Павло, вставая. – Бачиш, кличуть.
– Нет проблем, – ответил Миха, словно забыв подать ему руку на прощание. – Дело – превыше всего.
– Саме так, – кивнул Павло. – Всі, хто воюе тут, і козаки, й хлопці з рушення, й ми, всі мають свою мету. Це – особиста справа кожного. Аби спільна робота робилася б...
«Вот, блин, – думал Миха,

Останні події

13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
11.03.2025|11:19
Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
11.03.2025|11:02
“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко
10.03.2025|16:33
Стартував прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
07.03.2025|16:12
Життєпис Якова Оренштайна у серії «Постаті культури»
05.03.2025|09:51
Міжнародна премія Івана Франка оголосила довгий список претендентів
02.03.2025|11:31
Я стану перед Богом в безмежній самоті…
01.03.2025|11:48
У Харкові пошкоджено місцеву друкарню «Тріада-Пак» і дві книгарні мережі «КнигоЛенд»


Партнери