Електронна бібліотека/Проза

напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Завантажити

крови и говна...
– И куда ты махнешь теперь?.. – Тарас на секунду замялся, потом продолжил: – ...после Харькова?..
«...Люди – величайшие фантазеры Вселенной – иногда создают себе на Земле такой ад, который не придумать и Сатане. И живут в нем, и выживают, и потом разлетаются по миру как брызги адского варева, отравляя все вокруг...»
– Не знаю... В Югославию?.. На Кавказ?.. Бог весть... Но куда-нибудь махну, это точно...
– Ну ладно, а чего же ты в Приднестровье столько торчал уже после войны?.. Отдыхал?..
– Да понимаешь... – Миха усмехнулся, – если честно, ждал...
– Чего ждал?
– Думал, может, румыны опять прийдут... А они, гады, не пришли... На шару столько времени убил...
– Слышь, Мишка, – осторожно спросил Тарас, – а семью не думал завести?
– Эх, брат... Знаешь, я уже привык к такой альтернативе: либо я имею любимую женщину, и она погибает, либо я ее не имею. Что бы ты предпочел?
Они некоторое время стояли молча.
– А медаль-то дали тебе какую-нибудь? – неожиданно с улыбкой спросил Тарас.
Миха весело рассмеялся, потом вытащил из кармана медаль с красно-зеленой ленточкой.
– На. Смотри.
– «За защиту Приднестровья», – прочитал Тарас. – А чего ж не носишь?
– Да понимаешь, я ведь не под своей фамилией служил… И медаль выдана казаку Собакину. Документы наградные – тоже на Собакина...
– Да?.. А ты не Собакин?
– Конечно нет... Тоже мне, нашел еврейскую фамилию... «Собакин»! – с пренебрежением произнес это слово Миха. – На самом деле, брат, моя фамилия самая что ни на есть еврейская, как и душа. Коханович. Просто Миха Коханович. Клевый парень Миха Коханович...

Останні події

13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
11.03.2025|11:19
Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
11.03.2025|11:02
“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко
10.03.2025|16:33
Стартував прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
07.03.2025|16:12
Життєпис Якова Оренштайна у серії «Постаті культури»
05.03.2025|09:51
Міжнародна премія Івана Франка оголосила довгий список претендентів
02.03.2025|11:31
Я стану перед Богом в безмежній самоті…
01.03.2025|11:48
У Харкові пошкоджено місцеву друкарню «Тріада-Пак» і дві книгарні мережі «КнигоЛенд»


Партнери