
Електронна бібліотека/Проза
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
крови и говна...
– И куда ты махнешь теперь?.. – Тарас на секунду замялся, потом продолжил: – ...после Харькова?..
«...Люди – величайшие фантазеры Вселенной – иногда создают себе на Земле такой ад, который не придумать и Сатане. И живут в нем, и выживают, и потом разлетаются по миру как брызги адского варева, отравляя все вокруг...»
– Не знаю... В Югославию?.. На Кавказ?.. Бог весть... Но куда-нибудь махну, это точно...
– Ну ладно, а чего же ты в Приднестровье столько торчал уже после войны?.. Отдыхал?..
– Да понимаешь... – Миха усмехнулся, – если честно, ждал...
– Чего ждал?
– Думал, может, румыны опять прийдут... А они, гады, не пришли... На шару столько времени убил...
– Слышь, Мишка, – осторожно спросил Тарас, – а семью не думал завести?
– Эх, брат... Знаешь, я уже привык к такой альтернативе: либо я имею любимую женщину, и она погибает, либо я ее не имею. Что бы ты предпочел?
Они некоторое время стояли молча.
– А медаль-то дали тебе какую-нибудь? – неожиданно с улыбкой спросил Тарас.
Миха весело рассмеялся, потом вытащил из кармана медаль с красно-зеленой ленточкой.
– На. Смотри.
– «За защиту Приднестровья», – прочитал Тарас. – А чего ж не носишь?
– Да понимаешь, я ведь не под своей фамилией служил… И медаль выдана казаку Собакину. Документы наградные – тоже на Собакина...
– Да?.. А ты не Собакин?
– Конечно нет... Тоже мне, нашел еврейскую фамилию... «Собакин»! – с пренебрежением произнес это слово Миха. – На самом деле, брат, моя фамилия самая что ни на есть еврейская, как и душа. Коханович. Просто Миха Коханович. Клевый парень Миха Коханович...
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі