
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
одного из тамбуров промелькнуло лицо, показавшееся Михе странно знакомым. «Бог ты мой, да быть того не может!..» Это был седьмой вагон.
Когда поезд со скрипом остановился, Миха торопливо отдал свой билет безразлично зевающей проводнице, рослой костлявой бабе лет сорока, и опрометью кинулся сквозь вагоны и тамбуры.
«Да быть того не может, – твердил он себе на бегу. – Да обломись, братуха! Так не бывает...»
– Так не бывает, – повторил он вслух, столкнувшись нос к носу с человеком, одиноко курившим в тамбуре седьмого вагона. Этим человеком оказался паркетчик Тарас.
– А ты, парень, здорово изменился, все таки! – который раз за эти четверть часа повторил Тарас, восхищенно оглядывая Миху. – Просто увидел бы тебя на улице – не узнал бы, честное слово... Такой вояка!..
– Да какой уж там вояка... – смущенно отмахнулся Миха, закуривая «флуерашину». – Это так, видимость одна... – он подумал и добавил: – Чтоб девки пугались...
– Чтобы девки... – автоматически пробормотал Тарас, не спуская взгляда с Михи, потом спохватился:
– Да какие еще девки?.. Ты о себе расскажи, Мишка, как дела, как жизнь, ну и все такое...
– А че там рассказывать?.. – пожал плечами Миха.– Все нормально. Отвоевались. Отслужили. Ну и ладно... Ты-то как? Как Гнатович поживает?.. «Що це за один, Тарасе?» – с улыбкой процитировал он: – «Пока не знаю. Думаю, после поллитры разберемся...» Так ты сказал тогда?
Тарас весело рассмеялся.
– Да не помню. Может, и так... А у нас все путем. Вон недавно дочку замуж выдал...
– Поздравляю.
– Спасибо-спасибо. Я с этой чертовкой намучался– теперь пусть муж мучается, – усмехнулся он. – Сейчас опять едем с Гнатовичем на паркет...
– Опять? И надо ж было снова так пересечься!.. Так вы вдвоем, как тогда?
– Да... А Гнатович дрыхнет, – Тарас мотнул головой в сторону вагона. – Старый уже, устает здорово... А мне чего-то не спится, так вот и торчу здесь... Так что война, Мишка?
– А что война? – снова пожал плечами Миха. – Сам, что ли, не знаешь? Вставили румынам по-хозяйски, по самые гланды... Чтоб берега Днестра не путали...
– Это как? – не понял Тарас.
– Ну, левый с правым... Сидели бы на правом, и на левый не совались...
– Налево? – переспросил Тарас.
– Во-во, – закивал Миха довольно, – именно «налево»!.. А что до войны... – он задумался. – Знаешь, была бы моя воля, я бы всех на войну отправлял. Хоть на пару недель. И знаешь, зачем? Чтобы нутро... – он запнулся.– Понимаешь, на войне сразу видно, что ты за человек. И другим, и тебе. Там – не спрячешься. Там – все хорошее и все плохое из нутра выходит наружу... И это нужно, брат, очень нужно. Чтобы узнать истинную цену себе и людям, чтобы понять, зачем ты вообще живешь на этом свете, за что небеса коптишь. Тем более, когда воюешь за правое дело. И тут вся суть даже не в том, чтобы стать крутым воякой, продымиться порохом, медалями увеситься, понимаешь? Тут главное, остаться человеком – добрым, хорошим. Человеком от Бога, брат... Да вот тебе пример...
Они стояли друг против друга в тамбуре, покачиваясь в такт движению вагона, и курили. Им было хорошо вместе, двум людям, двум мужчинам, чувствовавшим приязнь друг к другу. Была глубокая ночь, за окном проносилась утонувшая в темной смоляной реке Украина, под ногами барабанили на стыках колеса, а они – простой славянский мужик, трудолюбивый и добрый, и приднестровский солдат, затянутый в камуфляж сын народа-воина – стояли, прислонившись спинами к переборкам, и сна не было в их глазах. Один рассказывал, другой слушал, а поезд мчался по дну ночи, рассекая, холодные, тяжелые струи...
– ...А куда сейчас? Если не секрет, конечно?
– Во-во, ты и в тот раз меня об этом спросил, – улыбаясь, кивнул Миха. – Причем, именно этими словами...
– Да ты что? Правда? – изумился Тарас.
– Точно-точно. Уж это-то осталось неизменным... Хотя кто-то мудрый когда-то и сказал, мол, времена меняются, и мы меняемся вместе с ними... – Миха вздохнул. – А еду я домой, брат. В Харьков.
– Отец с матерью, жена, дети... – понимающе подхватил Тарас.
– Да знаешь... Жены и детей я себе еще как-то не заимел,– задумчиво ответил Миха. – А отец с матерью... – он тяжело вздохнул, потом заставил себя улыбнуться. – Да, ты прав, отец с матерью действительно ждут... Знаешь, за такой вычурной металлической оградкой, под аккуратными холмиками земли, где стоят...
– Господи, прости, ради Бога!.. – испугался Тарас. – Прости, Мишка, я же не знал...
– Где стоят две хромированные таблички с именами, фамилиями и датами рождения и смерти, между которыми уместилась...
– Браток, ну извини! – бормотал Тарас, обхватив Миху за плечи. – Я действительно не...
– Да ладно, – взял себя в руки Миха. – Чего уж там... Понимаешь, это все произошло, когда я в армии был. В Советской Армии, – пояснил он. – Мамку убили на улице, вечером, когда домой с работы шла – она в школе работала, учительницей. Трое пьяных
Останні події
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів