Електронна бібліотека/Проза

напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Завантажити

освещаемые демоническими отблесками огней св. Эльма...
Ну, а, раз война откладывалась, то и «воронам» в траншеях делать было нечего. Поэтому, подержав людей в окопах часа два после наступления темноты, Дима все-таки разрешил личному составу идти отдыхать. На позициях остались только часовые. Тихо было и на одном фланге, где стояли «эдельвейсы», ребята с цементного завода, и на другом, где были окопы ополченцев с трикотажной фабрики.
Снаружи шел холодный, мрачный ночной дождь, а в землянке, прогретой работавшей на соляре печуркой, было тепло и уютно. Миха заполз с матрасом на деревянный настил, устроился поудобнее и закурил. Люди вокруг занимались своими делами. Кто попытался заснуть, кто, найдя пару свободных ушей, негромко трепался за жизнь, трое самых энергичных по-хозяйски зажгли в уголке огарок свечи и неспешно перебрасывались в белот.
– Трансвааль, Трансвааль, страна моя, ты вся горишь в огне... – от нечего делать тихонечко напел Миха. Потом, позависав пару секунд, опять выдал без определенной мелодии: – Трансвааль, Трансвааль, страна моя, ты вся горишь в огне... ля, ля-ля-ля... – он подергал пальцами, отсчитывая четверти, и повторил: – ...ты вся горишь в огне...
– ...а в плен, ребята, лучше не попадать... – донеслось до него в паузе.
Приподнявшись на локте, Миха прислушался.
– ...они ж с пленными, как с дровами... Они их того, просто берут и на пилораме распиливают...
– Ебтать, ну и суки!.. – выругался другой голос.
– А еще отрезают все, что лишнее, а потом – крюк за челюсть и на дерево...
– Звери! – сказал еще кто-то. В Дубоссарах с бэтээров гражданских в упор расстреливали... Старых, малых... Народ, когда румыны вошли, ничего же еще не знал, все – в очередях, на остановках, а эти – в упор из «крупняка»... Как таких только земля носит...
– Баб беременных насилуют...
– И маленьких девочек... А потом убивают. Выстрелом в ухо...
– Или топят в жижесборниках... В говне...
«Кажется, я начинаю активно ненавидеть румынов...» – без особых эмоций подумал Миха и снова откинулся на спину.
– Трансвааль, Трансвааль, страна моя, ты вся горишь в огне... – и уверенно добавил: – И ерш твою медь как горишь!..
Пожалуй, последняя фраза прозвучала слишком громко, потому что в следующую секунду кто-то завозился рядом, и чья-то рука коснулась Михиного плеча.
– Собакин? – вопросительно пробормотала темнота голосом Митяя.
– Собакин, – безоговорочно согласился с ним Миха и опять начал: – Трансвааль, Трансвааль, страна моя, ты...
– Слышь, Собакин...
– Че?
Митяй немного помолчал, потом спросил:
– О чем ты стонешь?
– Этот стон у них песней зовется!.. – бодро продекламировал Миха, пытаясь скрыть смущение. После сегодняшней сцены в окопе общество Митяя вызывало у него неловкость.
– А серьезно?
– Ну, я исполняю... заметь, исполняю... потому что пением это не назовешь... итак, я исполняю самую популярную в Африке песню «Трансвааль в огне», – и, подумав, на всякий случай добавил: – Это серьезно.
– А что такое этот Трансвааль? Страна такая? Ни хера о такой не слышал... – забормотал Митяй.
У него был тон человека, к которому после десятилетней отсидки в самой печальной одиночке Синг-Синга наконец-то подселили сокамерника. Кажется, Митяю было совершенно плевать, о чем говорить. Лишь бы продолжался сам разговор. «Что за тон! – подумал Миха, – Бог ты мой, что за тон!..»
– Ну Египет, Ангола, Конго, ну ЮАР...
– Стоп. На ЮАР и остановимся, – перебил он Митяя. – Сейчас я поведаю тебе историю о бедном графе де ля Фер... – Миха усмехнулся про себя и продолжил: – Рассказываю. В свое время в Южной Африке жили буры, потомки голландских переселенцев... ну, в общем-то, они и сейчас там живут... живут себе и живут... и даже иногда разговаривают на африкаанс...
– На... чего?..
– А-а, не важно, – отмахнулся Миха. – В конце девятнадцатого века у них там были две республики – Оранжевая, на реке с совершенно идентичным названием, и Трансвааль, что по-нашему значит «Заваалье», «Приваалье» или что-то в этом роде...
– А... – начал было Митяй.
– Как в состоянии понять даже румын, а не то, что гений вроде тебя, этот Трансвааль находился за Ваалем, – менторским тоном продолжал Миха. – И все было бы славно, если бы в конце концов из Капской провинции и Наталя не поперли агрессоры-англичане и не завоевали к херам собачьим обе эти республики...
Он подождал несколько секунд, но возражений не последовало. По-видимому, Митяй не имел ничего против агрессивной сущности британского империализма.
– Ну вот, и во время этой войны родилась песня «Трансвааль в огне», ставшая своеобразным гимном колонизированной Африки, борющейся против своих поработителей... «Как это я так лихо сформулировал...»
Совершенно удовлетворенный собой, Миха недрогнувшей рукой достал сигарету и закурил.
– Слышь, Собакин, – сказал Митяй, и в голосе его появилась обычная неприязнь

Останні події

13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
11.03.2025|11:19
Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
11.03.2025|11:02
“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко
10.03.2025|16:33
Стартував прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
07.03.2025|16:12
Життєпис Якова Оренштайна у серії «Постаті культури»
05.03.2025|09:51
Міжнародна премія Івана Франка оголосила довгий список претендентів
02.03.2025|11:31
Я стану перед Богом в безмежній самоті…
01.03.2025|11:48
У Харкові пошкоджено місцеву друкарню «Тріада-Пак» і дві книгарні мережі «КнигоЛенд»


Партнери