Завантажити

побачила на концерті у Києві, не можу забути! Не знаю, що я не можу забути більше, вас чи ваш голос. Як вам вдається видобувати з горлянки таки дивовижні звуки? Ела каже, що ви — фейк, але я не вірю. Ну, чому вам бути фейком? Звідки в неї така впевненість? Вона каже, що мені лише 14 років, і я нічого не розумію. Так, але їй-то цілих 16! У такому поважному віці з себе можна вже корчити велике цабе, вона гадає. Взагалі, я вам хотіла зовсім не про те написати, а про вашу музику — вона просто висококласна! Гармонії дуже вишукані, навіть не схоже, що вони людські. Ела підглядає мені в пад та знов каже, що ви — фейк. От дурепа! Сподіваюся побачитися з вами знов. А як вас знайти на Марсі?

Ваша Марічіка.

Марс, Великий Сирт, 48069, 12-34, М

Зранку небо було трохи темно-жовтувате, тож я вирішив, що буде піщана буря. Я цього не люблю, бо знов торохкотітиме цілий тиждень по кумполу і надвір вийти не можна. У нас тут досить тепло, вчора було мінус десять по Цельсію. Я літав повештатись по Лабіринту Ночі. Там все у тумані і майже нічого не видно, але часто розвидняється, і тоді охоплює просто лютий жах. Таке враження, ніби заблукав у холодному, крижаному пеклі. Взагалі я люблю долини Марінер. Дехто каже, що марсіанський пейзаж дуже одноманітний, що одна гора відрізняється від іншої не більше, ніж росіянин від китайця, але насправді все зовсім не так. Тут кожен крок відкриває новий всесвіт. Промені холодного сонця вказують мені на таємниці, які я ніколи не зможу збагнути, тож дивлюся на них, немов на вірш, написаний марсіанською мовою. Я впевнений, що така мова колись існувала. Настільки величні краєвиди промовляють самі собою, і десь глибоко в цих товщах похований їх речник, що більше ніколи не вимовить ані слова. Я відчуваю себе часто дослідником загиблої марсіанської культури, уявляючи тутешніх композиторів, письменників, художників та скульпторів. Хіба гора Олімп — це не величезна, заввишки у 27 кілометрів, скульптура?

М.

Земля, Центральноукраїнська республіка,
Київ, Саксаганського, 20.

М! Ви так висококласно розповідаєте про Марс, що мені теж захотілося туди полетіти. Чи багато там зараз мешкає людей? Ела каже мені, що на Марсі жити дуже дорого, і що знімати там квартиру навіть дорожче, ніж у Києві. Але ж це дуже далеко від Хрещатику, то як там може бути дорожче, М? Я сьогодні цілий день слухала ваші пісні і знов скажу, що воні зашкальні та висококласні! Я люблю оцю, де “Гей, лялю, в морі движ, а на небі, а на небі хижа свиж!” І там ще такий звук, що бабуся не може його почути, а я чую класно і з неї сміюся. Уявляєш, Ела продовжує мені казати, що ви — фейк, і що нібито тебе спеціально розробили у міністерстві освіти. Ну це вже зовсім на жодні коліми не схоже. Я думаю, що вона геть оксамитова аж до вух! Скажу вам по секрету, що я почала відкладати гроші на квиток на Марс. Сподіваюся вас там зустріти, коли квиток вже буде у мене в кишені! Ви будете раді мене бачити?

Ваша Марічіка.

Марс, Великий Сирт, 48069, 12-34, М

Піщана буря таки почалася, як я й прогнозувала. Це неприємна несподіванка, бо я саме збиралася прогулятися до Моря Часу. Дивно як погода здатна зруйнувати всі наші замисли. А що таке погода, як подумати? Просто сонце нагріває полярні шапки, вони тануть та випаровуються, від зайвого пару тиск на полюсі зростає і починає гнати повітря у зони низького тиску, цей шалений вітер здіймає чортові хмари пилу, і поки тиск не вирівняється, геть нічого не видно. Виходити в таку погоду на вулицю, я нікому не пораджу: це мало того, що неприємно, але й можна потрапити у пастку, провалитися в якусь глибоку, засипану пилюкою яму, або й просто розбити скафандр. Але що таке тут значить “виходити на вулицю”? Чи є тут вулиці? Так вони є. Взагалі це схоже на крихітне містечко першопоселенців на Дикому Заході, що у Сполучених Штатах Америки ХІХ сторіччя. Селище біля Сирту нараховує близько двадцяти будинків, і один з них мій. Поруч мешкає професор Полторакі, але побачитись із ним важко, бо цей вельмиповажний пан розстався із власним тілом понад сто років тому. Його мозок знаходиться у банці з живильним розчином, що через інтерфейс під'єднана до Інтернету. Полторакі вивчає давню Україну і причини того, чому на початку ХХІ сторіччя її населення раптом зменшилося до 25 мільйонів мешканців. Як на мене — дуже дивне та нудне заняття. Ну кого зараз цікавить давня Україна?

М.

Земля, Центральноукраїнська республіка,
Київ, Саксаганського, 20.

О, М! Я кожного разу із захопленням читаю листи від вас. Я закохана у ваші листи і у вас! Я вже зібрала 423 рублі на квиток до Марсу і ще треба 577 рублів, бо повна вартість квитка — 1000 рублів. Не питайте мене, де я беру гроші — це моя маленька таємниця, але все — чесно. Я їх не краду. До речі, я живу в місті, що колись було столицею давньої України, ще до її розпаду. У підручниках історії написано, що населення зменшилося природним шляхом, бо державний бюджет не в змозі був утримувати таку величезну кількість народу. Я не дуже розумію, що це значить,

читати