Завантажити

Мабуть, Бог мене впослідив, -
Це б життя тобі не дав я,
То б не знав твого безслав’я,
Злодіянь твоїх не відав.

Сехисмундо
Якби ти життя не дав,
Я б не ремствував, тиране,
Та життя, тобою дане,
Ти ж у мене й відібрав.
Дати - це шляхетна справа,
Що не міряється злотом,
Але дар відняти потім -
То вже річ низька й лукава.

Басиліо
Красно дякуєш за всяку
Поміч і за те, горлаю,
Що ти принц уже!

Сехисмундо
Чи маю
Я тобі складати дяку
Ти душив мою свободу,
Тож, старий уже й похилий,
Що даєш біля могили
Те, що є моїм ізроду!
Ти - мій батько і король;
Я вспадковую по праву
Всю цю велич і державу
І твою в державі роль.
Знай, хоч я в такому стані,
Та до тебе строгим буду,
Притягну тебе до суду
За той час, коли в кайданні
Я провів свій юний вік;
І вже дякуй, винуватий,
Що не правлю з тебе плати,
Бо ж у мене ти - боржник.

Басиліо
Я дивлюсь на тебе з жалем;
Небо спевнювало слово;
І ти став не випадково
Себелюбним і зухвалим.
І хоча вже знаєш, хто ти,
І хоч бачиш, що весь люд
Так тебе шанує тут,
І хоч ти серед пишноти, -
Зваж на зриму засторогу
Сниться, може, це тобі ж,
Хоч гадаєш, що не спиш,
Втім, усе збагнеш потроху.
(Виходить)

Сехисмундо
Чи це сон чи, може, яв
Те, що бачу, - я не знаю.
Я не сплю, бо відчуваю,
Ким я був і ким я став.
І, хоч каєшся і спориш,
Мало вдасться вже тобі;
Знаю, хто я, й, далебі,
Ти мене вже не впокориш
І не скориш; я прийму,
Вспадкувавши, цю корону;
І, якщо ти без закону
Кинув сина у тюрму, -
То був підступ і офіра;
Що було моє ім’я
Я не знав, та взнав, що я -
Це злиття людини й звіра.


Сцена сьома
Входить Росаура в жіночому вбранні.

Росаура
Естрельї вслід ступаю,
Боюсь, що тут Астольфо пострічаю;
Клотальдо не бажав би,
Щоб він мене побачив і впізнав би,
Бо це важливо для моєї честі,
Аби удар відвести;
І, вдячна, вірю я Клотальдо й знаю,
Що честі і життю тут захист маю.

Кларін (до Сехисмундо)
А що приємно й мило
Тебе тут здивувало і вразило

Сехисмундо
Ніщо не здивувало,
Бо все я передбачив, як бувало;
Але я дався диву,
Милуючись на жіночку вродливу,
Найкращу в світі. Знав я
Із тих книжок, які колись читав я,
Що Бог, створивши на землі мужчину,
Створив маленьку світу половину;
А потім ясноликий
Явив у жінці небо невелике;
І ця краса вражає,
Коли на землю зійде й нам засяє,
Як та, яку я бачу.

Росаура (убік)
Це принц! Я звідси йду й часу не трачу.

Сехисмундо
Стривай, чому тікаєш
Ти схід і захід плутаєш, єднаєш, -
Це зрозумієш згодом;
Якби був захід з’єднаний зі сходом,
Холодна тінь і світло,
Тоді б померкнув день і все поблідло;
Та що я бачу, Боже

Росаура
Я ж бачу те, що гоже і негоже.

Сехисмундо (убік)
Так цю красу величну
Вже бачив я.

Росаура (убік)
І велич цю незвичну
Я бачила в неволі
Зігнyтою.

Сехисмундо (убік)
Свою знайшов я долю.
(До Росаури)
О жінко, знай, це слово
Для чоловіка миле і святкове, -
Хто ти Перед тобою
Схиляюсь, зачарований красою,
І знову відчуваю,
Що я тебе не вперше зустрічаю.
Хто ти, красо-лілеє

Росаура (убік)
Я не відкриюсь.
(До Сехисмундо)
Дама я Естрельї,
Зорі над цілим світом.

Сехисмундо
Ні, сонце ти, якого теплим світлом
Живе ця зірка й сяє,
Адже у тебе світло позичає
Я бачив у державі
Духмяних квітів їх сеньйору в славі, -
Божественна троянда
Королювала красна і галантна;
Я бачив, я примітив,
Як вирізнявся поміж самоцвітів
Той діамант сліпучий,
З якого імператор був блискучий;
І в цих ясних зібраннях
Республіки тремких зірок багряних
Я бачив, як горіло
Найперше між зірок палке світило;
Планет червоноперих
Я бачив почет у небесних сферах,
Де сонце засіяло
І, як оракул дня, владарювало.
Отож, якщо поміж зірок і квітів,
Небесних тіл, планет і самоцвітів
Найкращих вирізняють,
Чом більша за красою, що всі знають,
Слугуєш меншій, глянь ти,
Трояндо, сонце, зоре й діаманте


Сцена восьма
Входить Клотальдо, який спочатку зупиняється за завісою.

Клотальдо (убік)
Я Сехисмундо погамую вдачу,
Бо ж виховав його... Та що я бачу!

Росаура
Схилюсь перед тобою
І відповім тобі я тишиною, -
Коли тріпоче серце з хвилювання,
Говорить краще за слова мовчання.

Сехисмундо
Ти не повинна так піти, стривай-но!
Чому ти хочеш залишить негайно
Мене в пітьмі відчаю

Росаура
Про дозвіл вашу світлість я прохаю.

Сехисмундо
Йдучи так самовільно,
Його не просиш, а береш насильно.

Росаура
Ти не даєш його, тож мушу взяти.

Сехисмундо
Я ґречним був, та можу й грубим стати,
Твій опір і стремління -
Це злюча трута для мого терпіння.

Росаура
Але, коли ця трута
Жорстокістю і злом, їдка і люта,
Терпіння подолає, -
Вона

читати