Електронна бібліотека/Проза

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити
1 2 3 4 5 »


= 25 =

Свєта пропадає на базарі і якщо вдасться влаштуватися до Хом’яка в магазин, можна буде бачити її частіше. Хоча тепер нащо вона Пашку? Базар – це справді потрібно, це була б удача. По-перше, там гроші, які Пашку й не снились. З грішми він все ніяк не зустрінеться. Пашку не віриться, що він їх колись заробить, що їх взагалі можна заробити, ходячи щоранку на завод чи на занюхані фабрики й контори, ні, йому ввижаються якісь щасливі випадки, неймовірні збіги обставин, коли благополуччя приходить одномоментно, враз, наче падає з неба. Наприклад, виграти у лотерею. Або йти і наткнутися на чийсь лопатник, гаманець, туго набитий банкнотами під сто тисяч... Смішно, звичайно. Єгор, той в газетах уважно перечитує всі статті про різноманітні шахрайства. «Як обдурити державу» – таку умовну назву дав Єгор цій умовній рубриці. Грошей поки що немає в обох.
По-друге, в Хом’яківській лавці немає прохідних, це інша система, майже як приватна. Такі роботи тільки й можуть викликати зацікавленість, не завод же ж. Місцеві поети возхваляють в хуйових віршах сталеварів і колгоспниць, а розумним по життю вважається Ром, що приймає пляшки біля гастроному і їздить на бежевій дев’ятці. Або Орєх. Його хоч і недолюблює братва, але більшість завсідників гриля із задоволенням помінялись би з Орєхом місцем. «Сісти на кран», так це називається – мрія багатьох. Навіть Талчин чоловік, який працює поваром в шкірвендиспансері, Пашок його часто бачить здаля, завжди з торбою в руках йде з роботи, і той вважається прилаштованим в житті вигідніше, ніж якийсь середньостатистичний заводський роботяга.
А ще краще, вважає Пашок, бути вільним художником, як, скажімо, Саня Білан. Одного разу Пашок спостерігав за роботою Сані. «Приватному підприємцю Білану О.В.», як написано в Сашковому патенті, якраз було погано з перепою. Не довго думаючи, він зайшов в першу-ліпшу організацію в центрі міста і за п’ять хвилин домовився про ремонт несправної друкарської машинки – що-що, а домовлятися Саньок уміє.
Білан в першій-ліпшій організації почаклував пінцетом і викруткою над маслянистими нутрощами несправної друкарської машинки і вже через якийсь час вони пили на лавках літнього кінотеатрі імені Леніна, а потім засіли в «Театральному». Пашок був у «Театральному» пару разів до армії, йому більш-менш подобається тамтешній ретро-стиль. Оркестр у «Театральному» розташований на підвищенні, аж під стелею і, замовляючи пісню, гроші музикантам подають в сірниковій коробочці, підвішеній на нитку: «Для нашева гостя Рєваза звучіт...» Пашок пам’ятає білоту круглих столів в накрохмалених скатертях, фікуси по вуглах і те, як він все ходив коридором до буфету, виставивши лікті, сподіваючись на якийсь конфлікт. Ніхто не повівся. Бог п’яних любить.
- Хто, Крава? – Пітомин голос виводить Пашка із задуми. – Шо він може диктувать? Він ще недавно самогоном у себе на Кузні торгував, я ж помню. Само-гонщік...
- Торгував, ну і шо? А щас він – жулік. – Шестик в’яло заперечує Пітомі.
- Х’ от! Гляді – авторітєт! Я таких бушлатом на вахту ганяв.
“Хоч би побився хто, чи що?” – скошує очі Павло по сторонах. Масна темна земля, в затінку двох обісцяних кленів і черемхи, всіяна чинариками і кришками з пляшок, «безкозирками». Причілкове вікно шкіриться розбитим склом – Малий недавно розбив, під час сварки з Махарою. Скучно так сидіть. Єгора нема. Талки нема. Тільки банки з пивом постукують об бетонну приступку та снуються повільні, як розпечений полудень, розмови.
- Ляснув Боря Плохіш, ляснув. Причом на рівному місці. А кремльовку ж, кажуть, варив Боря на Токмаччці лучче всіх, - долинають до Пашка голоси.
- І Марфалєй ввіткнув, і Коля Чік-Чірік, і Тєрьоха. Мремо, як мухи.
- А Супа, де Супа, ето самоє? Шось давно його не видно було.
- Супа на особому був. Десь під Ровно.
- Да-а, Супрунюк. Спиваться він став посліднє время, а раньше ж був жиганюра – туши свєт.
- Куди там, жиганюра, - оживає Пітома. – А хто його на Токмачці з хєра зняв, коли з донецькими залупився? До кого він прибіг – “Помогі, Вітя!”, а?
Пітома в своєму репертуарі. Імена й сюжети Пашку теж давно знайомі. Одні персонажі з’являються, інші відходять. Хто тимчасово, а хто й назавжди. Вася Терьоха недавно вмер, так і не вишкрябався зі свого туберкульозу. Бачив його Пашок коло пивної останній раз, худий, марний, з тоскою в очах, але спокійний. Якось Пашку подумалось, що якби всіх небіжчиків з його оточення виставити в чергу до орєхівського пивного крану, то була б вервечка аж надвір, до овочевого, а то й далі, до сапожної будки, за гастроном, де Ром приймає пляшки.
Ще тієї осені вмер Жміль. Колю-Космонавта зарізали в «Біді». Ларочкін, Ювелір казав, лежить паралізований. Вийшов з тюрми, ну і, мабуть, зразу ж на ДД. Доколовся. Абрек, ефедринник, котрого ще недавно Павло бачив нормальним, навіть випили з ним під 14-“а”, нині стрибає на милицях,

1 2 3 4 5 »

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери