Електронна бібліотека/Проза

А ось зима цього року, робить дерева тьмяними...Сергій Жадан
І хай буде знаком наближення...Сергій Жадан
Але згадати потім ріки ці...Сергій Жадан
ПрибулецьВіктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Це не сніг...Сергій Пантюк
Розумієш, дельфін такий же хижак...Артем Полежака
Це буде вимовлено колись уперше...Сергій Жадан
Великі малі зустрічіВіктор Палинський
Навчатись відчувати...Григорій Штонь
В термітниках великих міст...Григорій Штонь
Хльости і шерех потопельних вод...Григорій Штонь
Квартирою снують струмки надвірної жаріні...Григорій Штонь
Мене хтось мстиво попередив...Григорій Штонь
Зле чуєшся, коли...Григорій Штонь
Кинджально довгі трасові вогні...Григорій Штонь
Удосвіта на прирічковий пастівник...Григорій Штонь
Cеред досвітніх близькоземних зір...Григорій Штонь
ЛюбовГригорій Штонь
Добу тому...Григорій Штонь
Природа - Храм...Григорій Штонь
Коли нема кому сказати: "Ти чарівна...."Григорій Штонь
Тиша співає...Григорій Штонь
Стрибок від осені до весни...Дмитро Лазуткін
Вино осінньої печаліВіктор Вербич
Зміниться все. І навіть незмінність тепла...Сергій Жадан
Таке, ніби – вчора...Микола Гриценко
Таке, немов всечассю свідок...Павло Вольвач
…хай скаже тепер, або замовкнеСергій Жадан
Під соснамиВіктор Палинський
О.Ч.Мар´яна Савка
Вчора почався вересень і вона...Сергій Жадан
боже я все ще дитина...Мар´яна Савка
Завантажити
1 2 3 4 5 »


= 25 =

Свєта пропадає на базарі і якщо вдасться влаштуватися до Хом’яка в магазин, можна буде бачити її частіше. Хоча тепер нащо вона Пашку? Базар – це справді потрібно, це була б удача. По-перше, там гроші, які Пашку й не снились. З грішми він все ніяк не зустрінеться. Пашку не віриться, що він їх колись заробить, що їх взагалі можна заробити, ходячи щоранку на завод чи на занюхані фабрики й контори, ні, йому ввижаються якісь щасливі випадки, неймовірні збіги обставин, коли благополуччя приходить одномоментно, враз, наче падає з неба. Наприклад, виграти у лотерею. Або йти і наткнутися на чийсь лопатник, гаманець, туго набитий банкнотами під сто тисяч... Смішно, звичайно. Єгор, той в газетах уважно перечитує всі статті про різноманітні шахрайства. «Як обдурити державу» – таку умовну назву дав Єгор цій умовній рубриці. Грошей поки що немає в обох.
По-друге, в Хом’яківській лавці немає прохідних, це інша система, майже як приватна. Такі роботи тільки й можуть викликати зацікавленість, не завод же ж. Місцеві поети возхваляють в хуйових віршах сталеварів і колгоспниць, а розумним по життю вважається Ром, що приймає пляшки біля гастроному і їздить на бежевій дев’ятці. Або Орєх. Його хоч і недолюблює братва, але більшість завсідників гриля із задоволенням помінялись би з Орєхом місцем. «Сісти на кран», так це називається – мрія багатьох. Навіть Талчин чоловік, який працює поваром в шкірвендиспансері, Пашок його часто бачить здаля, завжди з торбою в руках йде з роботи, і той вважається прилаштованим в житті вигідніше, ніж якийсь середньостатистичний заводський роботяга.
А ще краще, вважає Пашок, бути вільним художником, як, скажімо, Саня Білан. Одного разу Пашок спостерігав за роботою Сані. «Приватному підприємцю Білану О.В.», як написано в Сашковому патенті, якраз було погано з перепою. Не довго думаючи, він зайшов в першу-ліпшу організацію в центрі міста і за п’ять хвилин домовився про ремонт несправної друкарської машинки – що-що, а домовлятися Саньок уміє.
Білан в першій-ліпшій організації почаклував пінцетом і викруткою над маслянистими нутрощами несправної друкарської машинки і вже через якийсь час вони пили на лавках літнього кінотеатрі імені Леніна, а потім засіли в «Театральному». Пашок був у «Театральному» пару разів до армії, йому більш-менш подобається тамтешній ретро-стиль. Оркестр у «Театральному» розташований на підвищенні, аж під стелею і, замовляючи пісню, гроші музикантам подають в сірниковій коробочці, підвішеній на нитку: «Для нашева гостя Рєваза звучіт...» Пашок пам’ятає білоту круглих столів в накрохмалених скатертях, фікуси по вуглах і те, як він все ходив коридором до буфету, виставивши лікті, сподіваючись на якийсь конфлікт. Ніхто не повівся. Бог п’яних любить.
- Хто, Крава? – Пітомин голос виводить Пашка із задуми. – Шо він може диктувать? Він ще недавно самогоном у себе на Кузні торгував, я ж помню. Само-гонщік...
- Торгував, ну і шо? А щас він – жулік. – Шестик в’яло заперечує Пітомі.
- Х’ от! Гляді – авторітєт! Я таких бушлатом на вахту ганяв.
“Хоч би побився хто, чи що?” – скошує очі Павло по сторонах. Масна темна земля, в затінку двох обісцяних кленів і черемхи, всіяна чинариками і кришками з пляшок, «безкозирками». Причілкове вікно шкіриться розбитим склом – Малий недавно розбив, під час сварки з Махарою. Скучно так сидіть. Єгора нема. Талки нема. Тільки банки з пивом постукують об бетонну приступку та снуються повільні, як розпечений полудень, розмови.
- Ляснув Боря Плохіш, ляснув. Причом на рівному місці. А кремльовку ж, кажуть, варив Боря на Токмаччці лучче всіх, - долинають до Пашка голоси.
- І Марфалєй ввіткнув, і Коля Чік-Чірік, і Тєрьоха. Мремо, як мухи.
- А Супа, де Супа, ето самоє? Шось давно його не видно було.
- Супа на особому був. Десь під Ровно.
- Да-а, Супрунюк. Спиваться він став посліднє время, а раньше ж був жиганюра – туши свєт.
- Куди там, жиганюра, - оживає Пітома. – А хто його на Токмачці з хєра зняв, коли з донецькими залупився? До кого він прибіг – “Помогі, Вітя!”, а?
Пітома в своєму репертуарі. Імена й сюжети Пашку теж давно знайомі. Одні персонажі з’являються, інші відходять. Хто тимчасово, а хто й назавжди. Вася Терьоха недавно вмер, так і не вишкрябався зі свого туберкульозу. Бачив його Пашок коло пивної останній раз, худий, марний, з тоскою в очах, але спокійний. Якось Пашку подумалось, що якби всіх небіжчиків з його оточення виставити в чергу до орєхівського пивного крану, то була б вервечка аж надвір, до овочевого, а то й далі, до сапожної будки, за гастроном, де Ром приймає пляшки.
Ще тієї осені вмер Жміль. Колю-Космонавта зарізали в «Біді». Ларочкін, Ювелір казав, лежить паралізований. Вийшов з тюрми, ну і, мабуть, зразу ж на ДД. Доколовся. Абрек, ефедринник, котрого ще недавно Павло бачив нормальним, навіть випили з ним під 14-“а”, нині стрибає на милицях,

1 2 3 4 5 »

Партнери