Електронна бібліотека/Проза
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
найсерйозніша рекетирська бригада в місті. Павло часто зустрічає Рудика, коли вранці йде на роботу — коло комісійного магазину Рудик ловить «тачку»: на базар, на свою «роботу» і на ДД за ширкою він їздить лише на машинах, недбало відкинувшись на сидінні й поблискуючи золотою фіксою. Рудик — Козаків «подільник», Козак говорив, що він проколює до 18 кубів ширки за добу.
На відміну від Козака, Пашок Рудика сторониться і недолюблює. Подобається Пашкові лише кличка Рудикової «сожитєльніци» — Маріхуана.
Лєнка Маріхуана. Як з неореалістського кінофільму.
= 26 =
Про смерть Магомета Павло уже чув. Його застрелили вночі, біля під’їзду.
Тепер з лавошників базарних будуть збирати гроші на похорон. Прийдуть і до Хом’якового сусіда з «Янтаря», з нього регулярно бере рекет податі, бо магазин якийсь кооперативний, а в Хом’яка державний і Сергій вдоволено потирає руки, коли сусід, поплакавшись в жилетку про черговий наїзд, виходить з Хом’якової лавки.
«Дивна в нас якась мафія» – задумується часто Пашок. Невже й на Заході всих тих «хрещених» знає вся вулична шпана і кожен продавець макаронів? Тутешні «капо ді тутті...» є справді доступними для народу, котрий, здається, знає в обличчя не тільки їх, а й коханок і дітей від другого шлюбу. Навіть білий роздовбаний «мерс» мікрорайонських Піхоти з Артюхом, проводжається шанобливим шепітком. В Магомета, до речі, коханка на другому Шевченківському живе, його авто часто стояло в неї в дворі.
Пашку більше подабається аскетичність минулих блотних, про яких тільки чув з розповідей та сам доуявляв. Ті часи здаються Пашкові затишними, а вуркагани – душевними. Вугільно-чорними волохатими ночами, коли тільки рейки поблискують впроти місяця, душевні дядьки ходили на якісь таємничі діла, на малини і хази, в перервах між ділами порипували чобітьми-«гармошками» на «бану», на вокзалі, як зараз ніхто не каже, чи десь в парку, пихкали папіросами, прикушеними залізною фіксою, згадуючи чорно-білу Сибіряку – «а завтра утрам «Крєсти» пакінєм ми, уйдьом етапам на Варкуту», - і навіть фінки їхні, якщо до цього й доходило, встромлялися в когось без болю і смертей, легко, як в манекенів.
Погон, із Чарівного, сам вже старий п’ятдесятирічний вурка, розказував якось Пашкові, як приходили за його дитинства в парк Шевченка до танцмайданчика тодішні бандюгани і пригощали, каже, їх, малих, морозивом і льодяниками. Може, когось і різали, але Погон про це не розповідав. І як в таборі, про це Пашок десь прочитав недавно, відпилювали дворучною пилкою голови живим людям – теж.
Тепер не вурки, а так звані круті, авторитети. Такі, як Пундик, котрий навіть не сидів жодного разу. Якийсь «грєв» на зону Пундик братві передає, «на общак», але це вже зовсім інша порода людей, нова верства. «Лавочнікі і камсамольци.. – осудливо зітхає Пітома. – Всьо пєрєгрєблось,» – але що він може змінити, дядя Вітя? Відпрацьований матеріал, як каже про таких Прохор.
Мафія потрібна, Пашок переконаний, але зовсім інша. Своя. Він давно про це думає і навіть їздив розмовляти з Сашком Черненком. Довкола Сашка групуються найцікавіші хлопці, що збираються на площі Октябрьській, і сам Сашко хлопець явно непересічний, вроджений політичний лідер. Навесні його посадили в СІЗО, буцімто через несплату аліментів, але за Сашкове звільнення виступило багато людей, навіть з Києва і Львова приїздили дисиденти, і Сашка довелось випускати. «Я вже думав про це, – відповів Сашко, вислухавши Павла. – І потгоху над цим пгацюєм. Хоча... – Сашко багатодумно вдивлявся вдаль. – Політично активні люди, як правило, безпорадні в кгиміналі. Тут про інше тгеба думать.»
Може, й так. Однак обличчя багатьох Сашкових хлопців переконують в протилежному. Після Капулівки, де серйозних типажів Пашок бачив сотнями, він переконаний в своїй правоті. Чому в них не вийде те, що, наприклад, виходить у Пундика? Подейкують, що всі кіоски на Іванова вже не державні, а Пундиківські, як і базарчик, стихаря прибраний Пундиком на пару з Катьою-завмагом, що тепер ще й взяла в аренду чи викупила, – чорт його знає, народ в цьому не тямить, Пашок теж – їхній 54-й гастроном. Треба брати в руки якесь діло, ресурс, і тоді вистачить і на газету, яку Сашко видає вряди-годи, бо завжди бракує коштів, і на прапори, і на ще дещо. Як це робити, Пашок уявляє тільки в загальних рисах. Але ж, якщо до Черненка підключити таких людей, як Прошка, все стане абсолютно серйозним і по-справжньому. Ось тільки як його підключити?
«Прохор – це моя знахідка», – думає іноді Пашок вдоволено. Людей такого штибу Пашок бачив-перебачив, впевнених у собі, «дєрзкіх», часто з квадратними щелепами і татуйованими спинами, і всіх їх, як кашалот проціджує воду через вус, вишукуючи планктон, він пропускав, видивляючись щось особливо незвичне. Так от Прошка – незвичне, Пашок це шкірою відчуває. Зараз Прохор щось вижидає, причаївшись, як перед стрибком, навіть з роботи розрахувався. Справді, пора йому виходити на інші обшири,
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року