Завантажити

меня гопник, и плеер тебе вместе с ушами выдернет!
ДМИТРО: — Зачем мужу?.. вы же сами упали!.. (Його разом з ДІВЧИНОЮ У МІНІ виносить на проїздну частину дороги. Чути ревіння уявного “авта”, від якого ДМИТРО ледве відскакує.) ...Я же вас только хотел спасти!
ДІВЧИНА У МІНІ (пручаючись і все ще сміючись): — Не надо меня спасать! Гамназист!
ДМИТРО: — Я с наилучшими пожеланиями... я – случайный прохожий…!
ДІВЧИНА У МІНІ (уриваючи хлопця): — …Ты – настоящий дурак!

Діставшись бровки, ШИРОКОПЕРА хоче поставити ДІВЧИНУ У МІНІ на тротуар. Але раптом чіпляється за бровку і летить, забурюючись, на зупинку, до лавки під накриттям. Там його рух припиняється і він разом зі своїм вантажем гепається просто на коліна якійсь жінці у закрученій чалмою червоній хустці на голові, з масним, обсипаним цукровою пудрою, пухтиком у руці.

БЕЗМИЛЬСЬКА (обурюючись, намагається вивільнитись з-під несподіваного тягаря): —Удвох наохляп, як дві сороки на одну тичку!.. Навєрно, які-то нові молодьожні приколи! Скоро усіх импазантових женщин з лавок малолєтки повигонять!
ДМИТРО: — Извините... (Раптом затинаючись.) Я-я-йя... хотел спасти!..
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Меня спасати не нада!
ДІВЧИНА У МІНІ: — Себя спасай, додик, пока я добрая!.. И не забудь пристегнуть ремни! А то счас Гошу кликну и будешь меня на руках тащить, до моей квартиры! А я, кстати, живу на шестнадцатом этаже!

Вихоплюється з рук ДМИТРА, дає йому потилишника і йде, похитуючи стегнами і пиндючно озираючись на хлопця, при цьому промовляє у мобільного телефона.

ДІВЧИНА У МІНІ: — Меня тут чуть не украли, Гоша!.. Нет-нет! Встречать не надо! Всё сучком! Крендель юный попался! Я его сама обломала!..”
ДМИТРО (усе ще сидячи на колінах у БЕЗМИЛЬСЬКОЇ): — Ка-какая глупость! Я же им говорил что номер не прокатит!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Шо не прокатіт, синок!
ДМИТРО: — А вам ка-какая разница? (Хоче встати, та БЕЗМИЛЬСЬКА його не відпускає.)
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Какий ти льогкий! Давно так пріятно і тьопленько не було… А в мене, як на зло, руки липкі!.. Пончика хочеш?
ДМИТРО (нарешті помічаючи на кому сидить): — Ириада Те-телисфоровна, это вы?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — А кака іще дура на остановці увечері в одіночістві пончики лопать буде! Канєшно, я, Діма — твоя сосєдка! Вишла, так сказать, провітритись!
ДМИТРО: — Не говорите маме!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Не буду! Шамни пончіка, синок!

ДМИТРО хоче встати та БЕЗМИЛЬСЬКА йому не дає, простягаючи йому до рота свого пухтика. Але в цей момент з’являється ЦИГАНЧА, котре миттю підскакує до БЕЗМИЛЬСЬКОЇ і вихоплює просто з під носа у ДМИТРА пухтика. ЦИГАНЧА сміється і тікає геть. БЕЗМИЛЬСЬКА не встигає відреагувати як з протилежного боку вулиці до зупинки (тобто, із глядацької зали) підбігають (чи під’їжджають на скейтах чи роликах) через дорогу Ф1, ALL і КОНЧЄННИЙ.

КОНЧЄННИЙ (помічаючи ДМИТРА на колінах у якоїсь жінки): — Братки, сработало!
Ф1: — Теперь ты точно заклейщик!
ALL (мрійливо, напихаючи собі рота цілою упаковкою жуйок, і першим помічаючи вік Безмильської): — А чё?.. Главное вовремя заземлиться…
Ф1: — Вы только посмотрите, какую жабу галимую наш Чупа-чупс себе скоммуниздил?! Просто девятнадцатый век!
КОНЧЄННИЙ (здивовано і трохи гидливо оглядає БЕЗМИЛЬСЬКУ): — Да-а!.. С такими без противогаза не пофестивалишь!
БЕЗМИЛЬСЬКА (обурено, відразу міняючись у настрої): — А зря ви так зразу, мальчіки! У мєня стара школа! Год за десять і у поті морди!.. І ви цього і не вкурите, бо ішо молокососи… А ти, я бачу, Діма, вже дівчонками развлікаєсся? (Підводиться.) А твоя бідная мати дума, шо амбавалєнтність у бібліатеці учиш! Скоро ж опять вступітєльні екзамени. Опять провалиш. Звіні, я женщина салідна і такого покривать не можу!
ДМИТРО (з острахом): — Ириада Те-телисфоровна, это же всё не-нечаянно!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Нечаянно?.. А це ж шо за шибздики із тобою? Раззі ж це друззя?!.. Особено жирний цей?! (Показує на ALLа.) Він шо, нечаяно лисий?.. А цей дліньший? (Показує на КОНЧЄННОГО.) З кольцом у носі, тоже - нечаянно?! Як бугай який-то гид-гидом!
КОНЧЄННИЙ (захоплено): — Чупа-чупс, а тетка - рулез! Такое парево гонит!
Ф1: — Откуда такая дура старая тут взялась? Наверное, срок длинный мотала?..
ДМИТРО: — Родственица она наша… Далекая…
БЕЗМИЛЬСЬКА (говорить, доїдаючи пухтика і витираючи шматком масного паперу губи): — Мотала, кажеш?.. А чо’ ж — мотала! Усю юность без паспорта у колхозі на буряках рачки!.. Там чому хоч научисся… Шоб вам так моталося! (Сварить хлопців, обережно поминаючи кожного і прямуючи із зупинки геть.) Шоб вас так їли мухи, як вони мене їли! Та ше й ґедзі і сліпаки! Та й у ті ж місця, шо й мене!.. Тьху! (Виходить.)
Павза.
ALL (активно жуючи жуйку): — Немая сцена...
КОНЧЄННИЙ: — Веселая у тебя родственица!
ДМИТРО: — Далекая она…
Ф1: — Потому и веселая!
КОНЧЄННИЙ: — А где же та василиса, что мы тебе с троллейбуса сбросили?
ДМИТРО: — К гопнику своему убежала…
КОНЧЄННИЙ: — К гопнику?.. Это не есть хорошо.
ALL: — Не, нормально?!.. Гопники - наши враги, жлобы неинтеллигентные, говорили же мы тебе, Дима, да...
ДМИТРО: —

читати