Завантажити

Аргамасільї, містечка в Ламанчі,
на життя і смерть доблесного Дон Кіхота з Ламанчі
(написали таке)

ЧОРНОМАЗА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДОН КІХОТА
ЕПІТАФІЯ
Дивак, чиї химери багатіші
За славлені Язонові трофеї;
Мудрець, чиї закручені ідеї
За флюгера колючого верткіші;

Вояк, чиї звитяги всіх гучніші
Лунають від Ламанчі до Мореї;
Співець краси і цноти Дульсінеї,
Чиї пісні в віках найголосніші;

Той, хто заткнув за пояс Амадісів,
Той, хто вбачав пігмея у гіганті,
Слугуючи Венері та Беллоні;

Той, хто лишив позаду Бельянісів,
Той, хто блукав верхом на Росинанті,
Тут опочив у праотецькім лоні. [331]

МИСКОЛИЗА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ХВАЛУ ДУЛЬСІНЕЇ ТОБОСЬКІЙ.
СОНЕТ
Зирнувши на цей вид і стан дорідний,
Приваблений дебелістю своєю,
Тобоську ти впізнаєш Дульсінею,
Якою марив наш гідальго гідний,

Задля якої він топтав безплідний
Схил Сьєрри Нефи, а слідом за нею
Зело Монтьєля й пишную лілею
Аранхуеса, стомлений і блідний.

Дочасну згубу доля їм судила
Зів'янула красуня, цвіт чарівний,
Сконав і славний рицар наш мандрівний;

Вона з красою у землі зітліла,
А він, оживши в брилі мармуровій,
Усе ж не втік оман і зрад любові.

ЧУДОТВОРА, НАЙДОТЕПНІШОГО АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ХВАЛУ РОСИНАНТОВІ, КОНЕВІ ДОН КІХОТА З ЛАМАНЧІ
СОНЕТ
На збагренім Беллоною грізною
Гордливім адамантовім престолі
Із силою, не знаною ніколи,
Ламанчець стяг зметнув над головою.

Бере він меч, свою незрадну зброю,
Жахливу в рубці, різанні й уколі,
- І вже шукає муза мимоволі
Новітній склад новітньому герою.

Якщо живі в Британії ще згадки
Про Амадіса, що його нащадки
Блискуче відродили грецьку славу,

То подвиги й тріумфи Дон Кіхота
Іще гучніші - їх ярка пишнота
Уславила Ламанчу величаву.

Коли вже й Росинантові не сором
Рівнятись із преславним Брільядором,
- То невмирущий рицар наш по праву. [332]

СКАЛОЗУБА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, САНЧУ ПАНСІ
СОНЕТ
От Санчо Панса. Він малий на зріст,
Але великий духом - дивне диво!
Своєму пану він служив правдиво,
Вкладаючи в ту службу весь свій хист.

Він графом стати міг, та світу злість
Надію ту підрізала зрадливо,
Бо світ дививсь на щиру душу криво,
От-от, здавалось, і осла він з'їсть,

Створіння мирне, на якім цей воїн,
Хвали щонайгучнішої достоїн,
За Росинантом поспішав баским.

Оманливі надії, цвіт рожевий,
Як мимо нас у далеч спішите ви
І в безвісті зникаєте, як дим!

ЧОРТОГОНА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДОН КІХОТА
ЕПІТАФІЯ
Тут спочинув Дон Кіхот,
Був він рицарем мандрівним,
Шляхом рівним чи нерівним
їздив і шукав пригод.

Санчо Панса простачок
Спочиває рядом з паном;
Був він вірним і слухняним,
Зброєносцям всім зразок.

ДАРМОГРАЯ, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДУЛЬСІНЕЇ ТОБОСЬКОІ
ЕПІТАФІЯ
Тут спочила Дульсінея,
Дівка добра, пишнотіла,
Люта смерть її скосила,
І взялась вона землею.

Роду чесного, простого,
Це була сама чеснота,
Дама серця Дон Кіхота
І краса села свойого. [333]
Оце і всі вірші, які пощастило нам відчитати; решту рукописів понадточував шашель, і їх передано одному академікові, аби він розшифрував їх чи дав принаймні свої кон'єктури. Є відомості, що коштом невсипущої і ретельної праці він таки спромігся це зробити і має намір огласити ті творіння друком в надії на третій виїзд Дон Кіхота.
Forse altri cantera con miglior plettro. (Хтось інший, може, краще оспіває).

Кінець першій частині


Примітки
ПРИСВЯТА
С. 7. Дук Бехарський - Дон Алонсо Дієго Лопес де Суньїга-і-Сотомайор, багатий гранд іспанський, відомий меценат; надій, що їх Сервантес покладав на нього в зв'язку з друком «Дон Кіхота», не виправдав. Його імені в подальшій творчості письменника вже не зустрічається.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
С. 8. ...народилося воно в темниці...- Свідчення того, що Сервантес або задумав свою книгу, або почав її писати в севільському ув'язненні 1597 року.
С. 9. ...проспавши стільки років у мовчанці забуття...- Сервантес нічого не публікував від 1585 року, коли вийшов у світ його роман «Галатея» і була поставлена в театрі комедія «Переполох».
Святий Тома - Фома (Тома) Аквінський (1225 або 1226-1274) - італійський богослов і філософ, автор трактату «Сума теології». Вчення його, так званий томізм, став офіційною філософією католицької церкви.
Зоїл - давньогрецький філософ і ритор IV в. до н. є. В минулому столітті зоїлом стали називати прискіпливого, недоброзичливого і в'їдливого критика.
Зевксид - давньогрецький художник V-IV вв. до н. є. Творів не збереглося.
С. 10. Іван Індійський - володар легендарного царства чи то в Азії, чи то в Африці.
Цісар Трапезонтський - володар держави на території нинішньої Туреччини в 1204- 1461 роках зі столицею Трапезонт (сучасний Трабзон).
Граматик - учений тлумач давньогрецької й латинської поезії.
С. 11. Как - в античній міфології велетень з трьома головами, убитий Гераклом, Вулкановим сином.
Єпископ Мондоньєдський - іспанський прелат і письменник Антоніо де Гевара

читати