Завантажити

такого хорошуна не йти! (Регоче). Кругом багатир: від халяв до потилиці!
Іван (подумав). Ні, не буду я тебе сватати! Бо коли б ти була хоч трошки вища, або ж нижча, або товща, чи там тонша... А то якось не під лад. Та ще й зовсім не балакуча, неначе у тебе й язика немає!..
Регіт.
Х р и с т я. Іване, я піду за тебе! Іван. Ти? Ану постривай, я придивлюсь до тебе. (Дивиться їй у вічі). Еге-ге, та ти ж каліка!
Х р и с т я. От ще що вигадав! Іван (шепче їй на вухо). А правда?
Христя одпиха його і біжить між дівчат.
Омелько. Ну, хлопці, що ж ви стовбичите? Доки музики прийдуть, грайте у карт абощо.
Семен. Справді, давайте згуляєм у лави! А в кого є карти? Або у хвильки!
Один з парубків (виймає карти). Ось у мене є!
Іван. Ану, покажи!.. (Придивляється на карти). Та й засмальцьовані! Славні будуть блини, як діждемо масляної!
Семен. Ну, хто у хвильки?
Семен і три парубки сідають на полу і грають у хвильки; деколи промовляють: "А в тебе дундик?", "Ходи кралю!", "Клади, чуть лізе!", <А в кого курятник?", "Клади стару!", "Та не поглядай", "Та ви-бо не зморгуйтесь!", "Заодно пропадать, козиряй нехвалидом...", "Клади попівну!".

ЯВА 6 Ті ж, Гриць і Василь (музики).

Іван. За вовка помовка, а вовк і в хату. Грайте мені зараз! (Схопив одного музику і почав пустувать). <0й грай, коли граєш!.."
Музика. Та ну-бо, не пустуй! Штрумент розіб'єш! Омелько (частує). Випийте, братці, та вчистьте нам якої-небудь!
Музика. Можна, якої завгодно можна! Іван. Заграйте мені такої, щоб я аж нестямився! Музика. Усякої можна. (Настроює скрипку). Тільки щоб на струни було!
Іван. За це не турбуйся, я за все платю! Омелько. Аз яких би то грошей? Іван. З яких? Що з тобою розказувать!.. Омелько. Та ти, Іване, не хапайся,- нехай спершу дівчата потанцюють.
Іван. Оце вже не по-моєму!..
Музики заграли, дівчата по дві кружка танцюють.
Довго дивиться, притопуючи ногою). Та вже більш копи лиха не буде! Трясітеся, рубці, дивітеся, хлопці!..
Розступітеся, миряне, нехай гиря погуляє! (Схопив одну з дівчат і танцює з нею). ''
Ой піду я в ліс по опеньки, Таки найду дуб зелененький;
Сюди-туди дубком стрепену - Натрусила жолудиків пелену.
Завіса

ДІЯ ТРЕТЯ

Через тиждень після другої дії. На кону ті ж обставини, як і в першій дії, тільки хата Одарчина трохи глибше к селу; проти хати, зовсім напереді, криниця і жолоб. Вечоріє.

ЯВА 1
Христя і Маруся.
Маруся і Христя (йдучи до криниці з відрами на плечах, співають).
За тучами, за хмарами Сонечко не сходить;
За лихими ворогами Мій милий не ходить.
Ой ви, тучі, ви, грізнії,
Розійдіться різно!
Прийди, милий,чорнобривий,
Хоч не рано - пізно! Привикайте, карі очі, Самі ночувати,- Гей, поїхав мій миленький У поле орати. *,
Бодай воли живі були,
А плуг поламався,
Щоб мій милий,чорнобривий
З волами пригнався.
Христя (набирає воду). Чи буде ж то Одарка кликати на сватання?
Маруся (теж перехиляється у криницю). А хто її зна? Ні, ти ось що скажи; що буде, як Микита довідається про це сватання?
Христя. А хіба ж він і досі не знає? Та мені здається, що Микита тільки так собі коверзує!..
Маруся. Ой ні, не кажи цього, бо знаю я добре Микиту!.. (Озирнулась навкруги). Чи ти знаєш, що він ще позавчора пішов у Хвестунову до якогось ворсЯк-бита?
Христя. Ой лишенько... Еге!.. Що ж той ворожбит зробе?
Маруся. Що? Перекине Семена вовкулакою, а тоді й роби, що хочеш... Я вже шепнула про це Одарці, так вона господи як плакала!
Христя. Сердешна! Чула й я, сестричко, що є такі ворожбити... Хай бог боронить!.. Адже он розказують, що позаторік чи пак ще давніш у Хайнівці та один упир за щось-то ремствував на якогось парубка... Ото той парубок посватався, а далі й звінчався... Тільки що, каже, вийшли вони з церкви, аж його молода зараз і перекинулась у зозулю, вилетіла на тополю та й почала кувати; а він перекинувся у собаку та й побіг, гавкаючи, уподовж села, і відтоді й чутки про них нема... Ох, борони, боже! Прощай, сестричко! (Пішла).
Маруся. Ходи здорова! Господи, як то чудно у світі діється, що, кого щиро кохаєш,- одвертається від тебе та ще й кепкує, зневажає; кого ж ненавидиш, дивиться на його не хотіла б - у вічі лізе!.. Ох, Микито, зав'язав ти мені світ, отруїв ти мою душу!.. За те ж тепер і сам караєшся! Нудиш світом за Одаркою, а вона й дивитись не хоче на тебе!.. І чого він до неї липне? Дивно! Чи зрозуміє ж вона його речі, його погляд, його душу?.. (Співа).
Чи я вплила,чи я вбрела, Чи мене підмито? А чи козак любить не став, Чи його одбито?..

ЯВА 2 Іван і Маруся.
Іван (виходить від села). Чи то ти тут, Марусе, співала? Диви! А я йду собі та й думаю: певно, соловей!
Маруся. Тобі б тільки насміхатись... От щастя Дівці!..
Іван. Щастя - як трясця, кого нападе, не схоро покине! Якій же то дівці?
Маруся. А вже без ляха не обійдеться, як хтось-то довідається!
Іван. Про кого це ти кажеш?
Маруся. Знаєш про кого!.. Щось буде, а чогось не стане...
Іван. Дурниця! Хіба

читати