Завантажити

мужество господь тобi вдихне.
 
Свiчкогас виходить.

В о л о д и м и р
Скажи хоч ти, премудрий отче, мамi,
Щоб i мене пустила.
С и л ь в е с т р
Сину мiй!
Ще млад єси, щоб труд i подвиг ратний
Достойно мiг пiдняти в час тяжкий.
Черпай iз книг науку благодатну
I мудрiстiю душу укрiпляй.
Крики i шум бою ближче.
Ж i н к и
(в розпачi).
О господи! Владичице небесна!
Поганцям злим в обиду нас не дай!
Не допусти загинути безчесно!
С и л ь в е с т р
Не бiйтеся! Не дасть вас бог в обиду,
Бо крепок князь i дух його мiцний!
П а р ф е н i й
(хапаючи Сильвестра за рясу).
О пом'яни, господь, царя Давида...
Послухай, авво! Хай по тiй цiнi!
Я згоджуюсь! Хай буде п'ятдесят!
Вiддам псалтир за п'ятдесят я гривен,
Як князь казав.
С и л ь в е с т р
Чому не брав, коли давав тобi вiн?
А хочеш двадцять?
П а р ф е н i й
(з жахом).
Ой! Мене проймає дрож!
Та це ж задурно! Це ж одверта шкода!
Один пергамент коштує...
С и л ь в е с т р
Ну що ж,
Тодi не треба.
 
У вiкно влiтає довга стрiла i встромляється, тремтячи, в стiну.

П а р ф е н i й
Гвалт! Рятуйте! Згода!
Я згоджуюсь! Давай негайно грошi!
Хай двадцять гривен! Золотом давай!
С и л ь в е с т р
Давно би так.
(Спокiйно виймає й лiчить грошi, тодi дає Парфенiю).
Бери. Цiна хороша.
П а р ф е н i й
О боже мiй! Пропало все... Гай-гай!
За двадцять гривен!
 
IV
 
Вбiгає Мирослав.
 
М и р о с л а в
(збуджений).
Радуйся, княгине!
Стенувся ворог, кинувся назад.
Їх без числа на полi битви гине,
Розбитий буде хижий супостат!
I н г i г е р д а
Хвалити бога! Слава Ярославу!
В о л о д и м и р
А ти мене вiд слави вiдтягла!
С и л ь в е с т р
Велик наш бог! Повiк йому хвала!
А князю честь i воїнам всiм слава!
П а р ф е н i й
(в розпачi).
Продешевив! Пропало сорок гривен!
Було б одну хвилину зачекать!
I н г i г е р д а
Назустрiч князю! Славте подвиг дивний I
Ярослава переможну рать!
 
Клики. Сурми. Музика.
 
Входить Ярослав з голим мечем у руцi, в супроводi озброєних дружинникiв, грiдей 1 i бояр.
 
1 Г р i д и - почет.
 
В и г у к и
Хвала! Осанна! Слава в вишнiх богу!
Нехай живе великий Ярослав,
Що печенiгiв силу подолав!
Хвала! Побiда! Славте перемогу!
 
Володимир i Iнгiгерда обiймають князя. Входять Роальд, Свiчкогас, Мирослав.
 
Я р о с л а в
Ну, повернулись з поля косарi,
Стрiчай, жона, трудiвникiв держави
I мужу пiт з чола його утри!
(Сiдає на престол i вiддає меч боярину).
 
Iнгiгерда пiдносить князю на срiбному блюдi золоту чашу з вином i шовкову хустку.
 
I н г i г е р д а
Здоров був, княже, ладо мiй ласкавий,
Пий чашу цю, живи багато лiт!
Я р о с л а в
(знiмає шолом, бере хустку i витирає пiт i кров з обличчя).
Не в перший раз я витираю пiт
Пiсля роботи на полях кривавих.
(Пiдводиться й бере чашу).
Прославим бога i святу Софiю,
Що нам дали побiду в цiй вiйнi,
I вам спасибi, браття дорогiї,
Бо стiйко Русь ви нинi боронили
I розгромили орди навiснi!
Хвала i честь вам, славнi переможцi!
Я за здоров'я ваше п'ю!
(П'є).
 
В с i
Тобi хвала, великий Ярослав!
Я р о с л а в
А де ж мої хоробрi новгородцi?
Де мужi всi, що Новгород послав?
 
V
 
Входять Давид, Ратибор i ще два новгородцi, несучи на плечах покритi чорним сукном ношi, якi вони ставлять на пiдлогу. Стурбований Ярослав пiдводиться.
 
Я р о с л а в
Хто це такий? Хто пав за Русь в бою?
Р а т и б о р
(хмуро й урочисто).
Микита, син чесного Коснятина,
Хто, як i сам Добринич, положив
Своє життя за тебе, господине.
Д ж е м а
(з криком розпачу кидається на труп Микити).
Микито, любий! Друже мiй єдиний,
Чом ти мене, нещасну, залишив!
Мандрiвець бiдний... як i я, блукав
По свiту ти без друга, без дружини,
З пекучим болем в серцi, ти не мав
Де голови сумної прихилити...
Один, як я... один, як я, на свiтi.
Вигнанцем жив... вигнанцем бiдним вмер...
Я р о с л а в
(повiльно сходить з престолу i схиля голову перед Микитою).
Неправда! Не вигнанець вiн тепер,
Бо чесно вмер за Русь на полi бранi,
Для Києва смиривши гордий дух...
Прощай, Микито, серце

читати