Завантажити

все ще ошелешеного медбрата:
– Здається, нам пора, Петре. О! А це ще що… мерехтить тут? Чи це вже в мене від утоми мутлі перед очима літають? Хоч… чого дивуватися! Такого часом надивишся за зміну, що хоч сам собі «швидку» викликай…
– «Швидка», Богдане Ігоровичу, вам не допоможе, бо, на жаль, ви не сприймаєте серйозно теорію грядущого космічного колапсу і всесвітньої кризи, від яких усі наші хвороби, епідемії і мутації, – не проминув дорікнути лікареві медбрат, рушаючи до дверей. – Але, як ви кажете, на медицину потрібні гроші. От і я замість гризти граніт науки, на двох роботах роблю, а зарплати не маю жодної. Про стипендію взагалі мовчу. То хіба від такого життя не заведуться в голові метелики?!
– Стій, Петре! А куди ж це ми йдемо – без дитини?! Чуєте, мамашо, чи ви, бабо, збирайте свого воскреслого Лазаря та й поїдемо в лікарню… На обстеження. Хоча… м’яко кажучи, нам усім не завадило б обстежитись… – зітхнув лікар і заспішив із квартири.
І тої ж миті за ним слідом випурхнули на вулицю і щасливі Метелик з Ангеликом і злетіли високо-високо у безмежне синє небо, і полетіли, ширяючи та осипаючись срібним, як зоряний пил, сміхом, на маму, бабу і лікаря з медбратом, що теж летіли, але важко і при самій землі, з незвички смішно перебираючи ногами, вимахуючи руками та охкаючи від страху і незручності перед перехожими.
Однак перехожі їх не помічали, бо, задерши до неба голови, дивувалися на різні голоси з іншого дива.
– Подивіться, скільки метеликів! – кричали вражені перехожі. – Боже, яка краса!
– Просто чудо! Цікаво, куди це вони мігрують?
– Господи Боже мій, та тож… янголи! Подивіться – над Києвом янголи! Невже кінець світа?!! Свят-свят…
– А я думаю, що якесь знамення… Але цікаво – на добре чи погане янголи літають?
– Які ще янголи?.. Яке знамення?! То пташки… або кульки кольорові…
– Які кульки?! Ви, що – сліпі?! Це ж НЛО! Натуральне НЛО! Кажуть, щось таке в небі над Чорнобилем висіло в ніч перед катастрофою…
– Та ви що, чоловіче, людей лякаєте тим… енелом?! Скрізь воно вам мерещиться… Хтось пускає змії паперові, а ви… роти пороззявляли…
– Від такого життя ще й не таке примерещиться…
– Та то планеристи літають… Бачили по телевізору?! Видно, до параду на День Незалежності тренуються…
– А я взагалі нічого не бачу… Ні, вже бачу! Справді, метелики! Але звідки?
– Звідки?.. З доброго дива, от звідки… У нас усе – з доброго дива…

читати