Завантажити

Переляканий Табакі дременув геть. Після цього Мауґлі, все ще сміючись, пішов на Раду.
Акела, Самотній Вовк, лежав коло своєї скелі і це свідчило про те, що місце Вожака Зграї лишається вільним; Шер-Хан, оточений вовками, охочими поживитись його недоїдками, походжав тут же взад і вперед і вислуховував безсоромні лестощі. Багіра лежала поруч з Мауґлі, який тримав горщик з вогнем у себе між колінами. Коли всі зібрались, Шер-Хан заговорив першим, — зухвальство, на яке він не наважився б, коли Акела був у розквіті сил і років.
— Він не має права, — прошепотіла Багіра. — Скажи йому це! Він собачий син! Він злякається!
Мауґлі скочив на ноги.
— Вільне Плем’я! — вигукнув він. — Хіба Шер-Хан керує нашою Зграєю? Яке діло тигру до наших справ?
— Місце Вожака Зграї вільне, і мене запросили говорити... — почав було Шер-Хан.
— Хто? — спитав Мауґлі. — Хіба ми всі шакали, що будемо підлизуватися до цього вбивці людської худоби? Провід над Зграєю належить самій Зграї.
Знялось багатоголосе виття:
— Мовчи ти, Людське щеня!
— Хай він говорить. Він дотримувався нашого Закону!
І нарешті старійшини зграї прогриміли:
— Хай говорить Мертвий Вовк!
Коли Вожак Зграї не вб’є своєї здобичі, то його звуть — Мертвим Вовком аж до самої смерті, якої до речі, йому чекати недовго.
Акела з трудом підвів свою стару голову.
— Вільне Плем’я, а також ви, Шер-Ханові шакали! Дванадцять років я водив вас на полювання і з полювання, і за цей час ніхто з вас не потрапив у пастку, нікого з вас не покалічено. Тепер я не вбив свою здобич. Ви знаєте, що мені запропонували кинутись на незагнаного оленя лише для того, щоб показати мою неміч. Це було хитро підстроєно. Тепер ви маєте право убити мене тут, на Скелі Ради. А тому я питаю: хто візьметься покінчити з Самітнім вовком? Бо за Законом Джунґлів, я маю право вимагати, щоб ви підходили поодинці!
Запанувала довга мовчанка, бо ніхто з вовків не наважувався битися з Акелою на смерть.
Тоді Шер-Хан проревів:
— Ба! Навіщо нам здався цей беззубий дурень! Він засуджений на смерть! А от Людське дитинча живе вже щось занадто довго. Вільне Плем’я! Воно було моєю здобиччю з самого початку. Віддайте мені його. Я вже стомився від цього людино-вовчого безумства. Ось уже десять років од нього немає спокою в Джунґлях. Віддайте мені людське поріддя, інакше я назавжди лишусь тут полювати, і ви не дістанете від мене навіть кісточки. Він — Людина, Людське дитинча, і я ненавиджу його всією своєю істотою!
Більша частина Зграї почала кричати:
— Людина! Людина! Що спільного між нами і Людиною? Нехай іде до своїх!
— І підбурить проти нас усіх селян! — заревів Шер-Хан. — Ні, віддайте його мені! Воно — Людина, і ніхто з нас не може подивитись йому в очі!
Акела знову підвів голову і промовив:
— Він їв нашу їжу. Він спав разом з нами. Він заганяв для нас дичину. Він ніколи не порушив жодного слова із закону Джунґлів...
— А я заплатила за нього биком, коли ви його приймали. Звичайно, бик небагато коштує, але честь Багіри варта того, щоб постояти за неї, — додала Багіра своїм надзвичайно ласкавим голосом.
— Бик, якого заплатила десять років тому! — сердито загарчала Зграя. — Яке нам діло до десятирічних кісток?
— І до клятви також? — перебила Багіра, вищіривши свої білі зуби. — Отже, недаремно ви зветеся Вільним Племенем!
— Не може Людське дитинча бігати з Племенем Джунґлів! — заревів Шер-Хан. — Віддайте його мені!
— Він брат нам в усьому, за винятком крові, — продовжував Акела, — а ви хочете його вбити! Так, я бачу, що справді зажився на світі. Дехто з вас почав їсти людську худобу, а про інших я чув, що з намови Шер-Хана вони ходять ночами викрадати дітей з порогів селянських хатин. Отож я бачу, що ви нікчемні боягузи, і звертаюсь до боягузів. Щоправда, я повинен умерти, і життя моє тепер нічого не варте, інакше я запропонував би його за життя Людського дитинчати. Але, щоб зберегти честь нашої зграї — дрібниця, про яку ви зовсім забули, лишившись без вожака! — я обіцяю, що коли ви дозволите Людському дитинчаті вільно піти до своїх, то я вас жодним зубом не займу, коли настане мій час умирати. Я помру без бою! Це збереже для зграї життя принаймні трьох. Більше я нічого не можу зробити. Отже, якщо ви хочете, я можу звільнити вас від ганьби вбивати брата, який ніякої провини перед вами не має, брата, що був прийнятий до Зграї і за якого внесено викуп на підставі Закону Джунґлів!..
— Він — Людина — Людина — Людина!.. — сердито гарчала Зграя, і більша частина вовків почала скупчуватись навколо Шер-Хана, який вже поплескував себе хвостом по ребрах.
— Тепер вся справа в твоїх руках, — промовила Багіра, звертаючись до Мауґлі. — Нічого не вдієш, треба битися.
Мауґлі підвівся, тримаючи горщик з вогнем у руках. Потім він потягнувся і позіхнув просто в обличчя всій раді. Він був у нестямі від злості та горя, бо вовки ще ніколи не показували йому, як вони його ненавидять.
— Гей ви, слухайте! — закричав він. — Досить вже цієї собачої гавкотні! Сьогодні ви так часто називали мене Людиною (хоч з вами я залишився б

читати