Завантажити

деревом,
Яке лігмо
На білім піску чорніло, -
Як защебечуть птиці
У кайстрах,
Як озвуться
Пташиним співом
Кожен сучок,
Кожна тріщинка,
Кожне волоконце
На дереві.

Одні голоси -
Високі-високі,
Аж міняться небесною голубизною, -
То мова
Тих птиць,
Яким Зміїще-Тугарище
Звелів покрутити крила.
Інші голоси -
Тужливо-щемні, рахманні -
То мова
Тих птиць,
Яким Зміїще-Тугарище
Звелів порубати горла.

Дістав тоді
Майстер
Різець
Із третьої торбини
Та й заходився
Довкола дерева
Вивільняти
У світ
Разом із піснями
І птиць.
Спочатку тих,
Яким Зміїще-Тугарище
Колись звелів покрутити крила.
Потім тих,
Яким Зміїще-Тугарище
Звелів колись потрощити дзьоби.
Нарешті тих,
Яким колись
Зміїще-Тугарище
Звелів порубати горла.

Уже
Ліс голосів
Стояв довкола.
Зоря
Повнилася пташиним щебетом.
У золотому вінку
Цвіла Берегиня.
Зашумувало
Зелено
Листя.
Засвітилася
Зелено
Кора.

А Майстер
Все працював і працював…
Аж захопило віддих.
Аж не пам'ятає себе…
Ось-ось
Мало загомоніти
Джерело,
Ожити
Оаза…
Аж перейняло віддих…
Аж…
Не стало дихання…
І лише різець,
Мов на хвилях,
Гойдався
У тому дивовижному гомоні.
А вивільнені птиці
Шугали ще якусь мить
У вигурівському небі,
І небесно світилася
Якусь мить
Зелена оаза
На тому місці,
Де знову лежало
Чорне дерево на білім піску.

Гей,
Хто в пустелі є,
Озовися!
Бо не пам'ятає
Себе
Ані Прадеревом,
Ані звичайною липою,
Ані вербою,
Ані калиною
Чорне дерево на білім піску.

читати