Re: цензії

Народився 31 березня 1964 року у Дніпропетровську. Трудовий шлях починав вальцювальником на комбінаті «Криворіжсталь». У 1986 році із відзнакою закінчив технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту.

У 1987–1990 роках Турчинов працював секретарем райкому комсомолу, завідувачем відділу агітації та пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу. У той самий час він був одним із координаторів Демплатформи у КПРС.

У 1990–1991 роках Олександр Валентинович очолював «ІМА-ПРЕС» та Інститут міжнародних відносин, економіки, політики та права.

У 1992 році отримав посаду голови Комітету із роздержавлення та демонополізації виробництва Дніпропетровської облдержадміністрації. Через рік – він радник прем´єр-міністра Леоніди Кучми з питань макроекономіки. Був віце-президентом УСПП, членом Ради промисловців і підприємців України.

Після відставки Кучми з посади керівника уряду був генеральним директором Інституту економічних реформ, завідувачем лабораторією досліджень тіньової економіки Інституту Росії НАН України.

На парламентських виборах 1998 року Олександра Турчинова обрано народним депутатом України за списком партії «Громада» (№ 12). До речі, з 1993 по 1997 рік Олександр Валентинович очолював Політико-економічну раду «Громади». Після того як лідером партії було обрано Павла Лазаренка, став головою Центральної координаційної ради «Громади».

У «тіньовому» уряді партії, який очолювала Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов посідав посаду міністра економіки.

Згодом разом із Юлією Тимошенко заснував партію «Батьківщина».

У 1999 році, після того як Юлію Тимошенко було призначено віце-прем´єр-міністром, Олександр Турчинов очолив парламентський бюджетний комітет. З березня 1999 року – уповноважений представник фракції «Батьківщина».

На парламентських виборах 2002 року депутатський мандат отримав за списком БЮТ (№ 2).

Був одним із засновників об´єднання сил демократичної опозиції в Україні і ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП), які організовували акцію «Україна без Кучми!»

Як говорить Олександр Валентинович, Леонід Кучма його тричі намагався посадити до в´язниці.

Під час президентських виборів 2004 року був одним із заступників керівника виборчого штабу Віктора Ющенка.

4 лютого 2005 року призначений головою Служби безпеки України. Був членом РНБО.

8 вересня 2005 року пішов у відставку через небажання співпрацювати із корумпованим оточенням Віктора Ющенка.

На парламентських виборах 2006 року був керівником виборчого штабу блоку Юлії Тимошенко. Обраний народним депутатом України за списком БЮТ (№2). Тоді ж його обрали депутатом Київської облради. Однак від мандату в обласній раді Олександр Валентинович відмовився.

У 2006 році в «Топ-100» найвпливовіших людей України, яких щорічно визначає журнал «Кореспондент», Олександр Турчинов зайняв 25-у позицію.

23 травня 2007 року Олександра Турчинова призначено першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Коментуючи це рішення, Олександр Валентинович заявив: «Я не мріяв про цю посаду, окрім проблем, я нічого не отримав» (Mignews, 30 травня 2007 р.).

На дострокових парламентських виборах 2007 року отримав депутатський мандат за списком БЮТ (№2).

У 2007 році в «Топ-100» найвпливовіших людей України журналу «Кореспондент», Олександр Турчинов посів 29-у позицію.

18 грудня 2007 року Верховна Рада призначила Турчинова першим віце-прем´єр-міністром України.

У 2007 році в рейтингу журналу «Фокус» «200 найвпливовіших українців» посів 27-е місце.

Автор книжок «Ілюзія страху» (2004), «Свидетельство» (2006), «Таємна вечеря» (2007). За однойменною книгою «Ілюзія страху» було знято фільм, який 2008 року представлено у номінації «Найкращий іноземний фільм» американської кіноакадемії.