Сам автор традиційно визначає свій твір як історико-пригодницький. Але, говорячи про новий роман, визнає: сюжетні перипетії виходять за окреслені ним самим жанрові рамки. 

- На виході я сам не сподівався отримати повноцінну драму. При тому, що герої традиційно не рефлексують, а діють. Сам же сюжет – динамічний, з неодмінною стріляниною та навіть наявністю певних детективних елементів, - коментує А. Кокотюха. – Від «Статського радника» Бориса Акуніна, з яким цілком справедливо може асоціюватися будь-яка історія про тероризм у Російській імперії, «Київські бомби» відрізняються спробою визначити місце саме українця в збройному протистоянні царської влади й революціонерів, озброєних бомбами та револьверами. Тоді українці, як пізніше - в часи Громадянської війни, і в роки радянсько-німецької війни 1941-1945 років, опинилися між двох вогнів. Й мусили робити вибір: або ми, українці, стаємо на чийсь бік, або - займаємо кругову оборону та починаємо битися проти всіх за себе. Існував ще шлях пасивної боротьби, внутрішнього опору. Але спроба окреслити цю тему була зроблена в романі «Таємне джерело», котрий звертається до подій недавньої історії. 

Події роману «Київські бомби» відбуваються восени 1907 року. Це були перші місяці від початку столипінської реакції, коли на громадянські свободи, проголошені царським Маніфестом від 17 жовтня 1905 року, почався шалений наступ. Від реакційної політики Петра Столипіна постраждала, серед іншого, українська спільнота. У відповідь на реакцію в представників репресивної влади полетіли бомби… 

Одним із перший читачів та автором вступного слова став доктор історичних наук Данило Яневський, котрий, зокрема, зазначає, представляючи роман: «Бойова организация есерів -  найрезультативніша терористична організація свого часу… В «активі» гучні терористичні акти - чисельні вбивства, замахи, пограбування, інші «героїчні» вчинки такого штибу. Андрієва розповідь - про безумство та безглуздіть цього «героїзму». Ця розповідь про «підземне» життя мого улюбленого колись міста, тротуари та будинки якого пам’ятали кроки, слова, дихання, сміх та сльози десятка поколінь моїх предків». 

-  Герої та сюжет – вигадка, але події мали місце, - пояснює Кокотюха. – Якось я прочитав у одній книзі, виданій росіянами, що на початку ХХ століття саме Київ був ледь не офіційною столицею терористичного руху в імперії. Коли підняв київську друковану пресу того часу, познаходив безліч підтверджень цьому. Мало не щотижня писалося або про замахи із застосуванням бомб. Або - пограбування банків. Або – ліквідацію чергової бойової групи. Враховуючи, що фундамент радянської влади заклали саме вбивці, грабіжники та гопники, анонсувати «Київські бомби» можна було б так: «Поки ці люди захоплюють заручників та банки. За десять років ці люди захоплять владу». 

Роман «Київські бомби» побачить світ наступного року у видавництві «Фоліо». Поки що це – фактично перший художній твір, написаний в Україні, який не просто бере за основу дореволюційні сторінки історії, а й занурює події в питомо український контекст.  Намагаючись оцінити їх із позиції українця. Автор уже готовий до того, що знайдеться ряд істориків, котрі шукатимуть в тексті фактологічних помилок. А то й взагалі обуряться нахабністю того, хто насмілився ступити на їхню територію. Проте вже має для них коротку відповідь: «Це – художній твір, панове. Джерела інформації – відкриті. А історія – не приватна власність навіть шанованих учених». 

Довідка: Перший роман Андрія Кокотюхи на історичну тематику – «Червоний», побачив світ 1 вересня 2012 року. На сьогодні загальний тираж роману, включаючи російську версію (переклад Завена Баблояна) складає 19 тисяч копій. Роман «Таємне джерело», дія якого відбувається в 1981 році, вийшов наприкінці серпня 2013 року, і за цей час має загальний тираж 9 тисяч копій. Обидві книги побачили світ у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля». За інформацією автора, наступного року історична тематика в нових гостросюжетних романах переважатиме через активний читацький попит.