Re: цензії

03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка
Головна\Події\Нагороди

Події

27.02.2020|14:16|Буквоїд

Тарас Прохасько отримав Шевченківську премію за книжку, яка вийшла у Meridian Czernowitz

Стали відомі результати Національної премії України імені Тараса Шевченка-2020. У номінації «Література» переможцями стали: Тарас Прохаськозі збіркою есеїв«Так, але…» та Маріанна Кіяновськаз книгою поезій «Бабин Яр. Голосами».

Збірка есеїстики «Так, але…» побачила світ у 2019 році у Meridian Czernowitz.За словами видавця, президента Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz Святослава Померанцева, ця книга не проста, вона з секретом. «Окрім Тараса, над нею працювала команда митців та менеджерів. Спеціально до цієї книжки київська художниця Олена Придувалова написала серію картин – великих та малих. Керівником візуальної частини стала відома продюсерка та кураторка мистецьких проєктів Тетяна Швед-Безкоровайна. Літературний редактор книжки – Олександр Бойченко, відповідальна редакторка – директорка Meridian Czernowitz Євгенія Лопата».

Про що книжка Тараса Прохаська «Так, але…»? Вона про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери