Україна стрімко втрачає статус однієї з найбільш читаючих країн. Бібліотеки занепадають, а в книжкових магазинах, незважаючи на величезний асортимент, не буває черг. Вчителі та батьки стурбовані цим, але здається, книга втратила свою конкурентоспроможність поруч зі смартфоном і обсягом доступного відеоконтенту в інтернеті. EtCetera з’ясовував, як у США вирішували і вирішують проблему втрати інтересу до читання серед дітей.

ДАЙТЕ ДІТЯМ КОМІКСИ. Викладаючи в 1990-х роках інформатику та математику в школі, художник коміксів Джин Люн Янг багато експериментував з форматом своїх уроків. Наприклад, він записував свої лекції на відео, супроводжуючи їх спецефектами. Ці відеолекції діти дивилися, коли вчитель сам не міг бути присутнім на уроках.

Але цей досвід був не таким успішним, як створення серії коміксів за темами занять. Успіх цього формату Люн Янг пояснює тим, що комікси задіють візуальне сприйняття дітей. А сучасні діти вже є частиною візуальної культури. Але головна перевага коміксу в тому, що перед очима учня виявляється вся лекція відразу, і саме комікс задає темп вивчення, а не лектор.

Досвід Люн Янга став у нагоді й іншим його колегам. Комікси, наприклад, почали використовувати вчителі англійської та літератури. Одні включали в програму графічні романи, інші – пропонували дітям обговорення за мотивами коміксів. Учні стали проявляти більше інтересу до навчання, а коли шкільну бібліотеку поповнили коміксами і графічними романами (у тому числі присвяченими науці), відвідувачів у читальному залі додалося на 80%.

СТВОРІТЬ УМОВИ ДЛЯ ЧИТАННЯ. Письменник і педагог Елвін Ірбі довго шукав причину того, чому в його школі в просунутих класах з англійської мови навчаються в основному білі діти, у той час як темношкірі і латиноамериканці – навчаються в класах нижчого рівня. Він прийшов до висновку, що виховуючись у неповних сім’ях в дуже складних економічних умовах, темношкірі діти не мають ні умов для читання, ні прикладів дорослих, що читають. До того ж, книги, які пропонує їм шкільна програма, розповідають в основному про економічну нерівність, громадянські війни або рабство – бажання читати про це у таких дітей немає.

Ірбі вирішив допомогти, на його думку, найбільш дискримінованим школярам зі свого району і оточити їх цікавими для них книгами. Він зауважив, що діти проводять багато часу в перукарнях, де працюють їхні родичі. Тоді він запустив проект з організації читацьких куточків у кожній такій перукарні. Таким чином, діти і дорослі, чекаючи своєї черги або просто перебуваючи поруч зі своїми батьками, могли взяти в руки барвисту цікаву книгу, яка викликала у них позитивні емоції.

ПЕРЕТВОРІТЬ БІБЛІОТЕКУ. Минуло понад 10 років з тих пір, як американська громадська організація «Робін Гуд» взялася за амбітний проект з ребрендингу публічних шкільних бібліотек в Нью-Йорку. Вони запросили знаменитого дизайнера Майкла Бейрута, який розробив єдиний для всіх закладів логотип. Архітектори, художники і дизайнери міняли простір бібліотек, роблячи їх затишними і цікавими. Фішкою проекту стали унікальні для кожного закладу розписи стін і стель. Десь це були книжкові ілюстрації і цитати, а десь – фотографії усміхнених дітей, що читають.

Зараз ці бібліотеки щорічно відвідують близько 40 тисяч дітей. З тих пір як проект був реалізований, встигло змінитися ціле читацьке покоління. Але незважаючи на те, що нове покоління школярів відрізняється від попереднього, інтерес до бібліотек не падає – вони цікаві і зручні для дітей і там хочеться проводити час.

Інформація: etcetera.