У Чернігові вийшла вже друга книга його вражаюче неординарних, цікавих, небайдужих статей та інтерв’ю «З нестихаючим сердечним щемом».

На нашу думку, це – нове слово в сучасній українській публіцистиці! Тому саме на отаких книжках – дуже чесних, совісних, мудрих і ненав’язливо повчальних, написаних шляхетною Людиною, Професіоналом і Патріотом, – потрібно зараз виховувати нашу молодь. Переконані: їх потрібно вивчати в університетах, обговорювати широким загалом, презентувати по всій Україні і за кордоном.

Досвід та феномен хлібороба від Бога Леоніда Григоровича Яковишина – неймовірно унікальний. Адже впродовж півстоліття (тільки вдумайтеся!) він повсякчас, невтомно і цілеспрямовано, як наголошує упорядник-редактор обох книг Григорій Войток, створює на рідній українській землі справжнє виробниче диво, що за рівнем сільськогосподарської економіки, фінансовими показниками гідно конкурує з найпередовішими аграріями світу. Це всупереч обставинам, псевдореформам, тотальній корупції, недолугим можновладцям, які лише на словах дбають про народ, зажерливо набиваючи повсякчас власні «бездонні» кишені!

Леонід Григорович перш за все дбає про людей, простих трудівників, які щиро пишаються тим, що працюють на такому успішному підприємстві, де втілюються найпрогресивніші технології та соціальні проекти. Бо «Земля і воля» – реальний доказ того, що українці здатні так господарювати на своїй землі, що це вражає навіть досвідчених закордонних фахівців. «Підприємство майбутнього», як його називають не лише в нашій державі, а в розвинених, благополучних країнах.

Правда Яковишина дійсно «вистраждана зболеною душею й написана закипілою в серці кров’ю». Це відчувається буквально в кожному рядку його проникливих книжок, в яких тісно переплетені і досвід господарника, й принципові життєві переконання, високий інтелект та знання з багатьох сфер нашого буття, аналітичний розум філософа, здатного за, здавалося б, якимись дрібними, непоказними деталями побачити явище, виокремити найсуттєвіше, зробити глибокі, оригінальні висновки та взагалі спрогнозувати ситуацію. І такі дивовижні прогнози, навіть влучні, далекоглядні, пророчі передбачення від публіциста Леоніда Яковишина неодноразово справджувалися.

Звісно, Леонід Григорович професійно, зі знанням справи розмірковує на сільськогосподарську тематику. Однак він не оминає своєю увагою жодну тему суспільного життя, дошкульно та напрочуд переконливо розвінчуючи лицемірство, безгосподарність і безвідповідальність усіляких «божків», котрі своїми діями руйнують Україну. Бо є творці (такі, як очільник «Землі і волі» Яковишин), і руйнівники, які, виголошуючи гасла-обіцянки, насправді тільки приносять лихо своєму народу та Вітчизні.

Причому публіцист завжди пише конкретно, сміливо називаючи імена та прізвища, не зважаючи на те, який щабель в суспільній ієрархії займають оті його начебто «грізні» опоненти: чи це президент нашої держави, прем’єр, спікер, міністр, олігарх, народний депутат, чи якийсь місцевий «божок», що геть забув про честь і гідність... «Усі речі треба називати своїми іменами. А інакше навіщо взагалі писати?» – вважає автор і, безумовно, має рацію.

Втім, Леонід Яковишин – аж ніяк не Дон Кіхот, який воює з вітряками. Це людина блискучого журналістського та літературного таланту і водночас – правдоборець, що нерідко добивається справедливості. Яскрава особистість та людина дії. І в цьому – особлива привабливість та важливість його книжок. Адже спочатку ці гострі статті публіциста друкуються в газеті «Чернігівщина», з’являються на найпопулярніших всеукраїнських порталах і в соціальних мережах… Отож їх читають десятки та сотні тисяч людей, котрі часто одразу ж обговорюють такі матеріали, висловлюють свої враження та побажання.

Однак, читаючи книжку, можна прослідкувати розвиток усіх тих подій, бо часто автор пише на зазначену тему не одну публікацію. Якби ж іще влада активніше й дієвіше реагувала на такі його важливі міркування та ґрунтовні прогнози високоефективного, досвідченого фахівця!

До того ж, автор має власний неповторний, оригінальний стиль, пише, як дихає, – легко, захоплююче, зовсім не занудно, не дидактично, уникаючи штампів та шаблонів, немов ідеться не про глибоку і серйозну статтю, а про літературний твір. Він – майстер полеміки, афоризмів, іронії та самоіронії, дотепного гумору. Часто із задоволенням цитує давніх і сучасних філософів, видатних державних діячів, знаменитих поетів – українських та зарубіжних.

Не для того, щоб якось похизуватися, а завжди влучно, вдало, до місця. Дійсно відчувається, що він багато читає й чимало цитує з пам’яті, зокрема з віршів Ліни Костенко. Це – також незвично і несподівано, якщо порівняти з сонмом усіляких «цицеронів»-політиків, надто недалеких, малоосвічених та пустопорожніх...

І навіть критикуючи, Леонід Яковишин водночас наснажує свої твори позитивною енергетикою, не полишає надії та оптимізму; головне – показує світло наприкінці тунелю, має Бога в душі, і його віра – життєдайна, здатна допомогти багатьом нашим співвітчизникам, буквально підвести їх із колін.

Отож маємо аналітику найвищого рівня, правдиву та сильну, потрібну Україні й зболеним людям. І якщо поруч із нами живуть такі творці, титани духу, наша держава – не безнадійна. Дякуємо Вам, Леоніде Григоровичу!