Молодий письменник Маркус Гольдман після успіху свого першого роману ніяк не може сісти за другий. У пошуках натхнення та ліків від «письменницького блоку» він приїжджає до свого вчителя й друга, знаного американського автора Гаррі Квеберта, в якого затишний особняк у невеликому містечку Аврора. Та замість спокою й продуктивної праці Гольдману доведеться розслідувати убивство 33-річної давності, в якому звинувачують його наставника.

 

Цей детектив, окрім цікавого письменницького розслідування, приховує у собі чимало інших привабливих деталей: розкішні локації, яскраві персонажі з відсилками до класики і масової культури (привіт, Лоліта&Лора Палмер!) та ще багато-багато іншого. Тут є, наприклад, письменницький будиночок з видом на океан та узбережжя і з криками чайок; атмосфера невеликого американського містечка, де в єдиному ресторанчику можна випити кави хоч з шерифом, хоч із пастором, і де не покидає відчуття, що всі секрети двох завжди відомі комусь третьому

 

Цей мега-успішний роман приніс своєму 27-річному автору Гран-прі Французької академії та Гонкурівську премію ліцеїстів, а також переклади більш ніж 30-ма мовами світу. Крім того, у книжці міститься більше десятка порад, як написати вдалий художній текст. Тож він може стати не лише ідеальною книжкою вихідного дня (так, усі 700+ сторінок дуже легко «проковтнути» за один вікенд), а й відмінним порадником для письменників-початківців.

 

Іще один ретро-детектив у нашій добірці – з присмаком радянського дитинства та інтригуючою назвою. Події у романі відбуваються орієнтовно наприкінці 50-х років минулого століття у селі (чи радше селищі, бо ж велике, асфальтоване) Варварка десь на півдні України, а розповідають про них двоє персонажів по черзі – хлопчик-підліток Вовка і дільничний міліціонер Равмір. Історія починається з розповіді про зникаючих у селян курей і, здавалося б, до чого там п’яна і вбита піонерка.

 

Міліціонер охоче береться розслідувати, бо вже занудився у тій благополучній дільниці, де мешкають самі «інтілігєнти» та їхні діти-відмінники. Вовка разом із молодшим братом і собі хочуть відшукати таємничу крадійку, адже запримітили її на власному городі.

 

Чим завершаться паралельні розслідування та як банальна сільська крадіжка перетвориться на вбивство? Та не менш цікавою є сама оповідь, яка, з одного боку, занурює читача у світ босоногих пригод, а з іншого – демонструє лицемірство і страх, на яких трималася радянська влада. Незграбні міліціонери, які щиро беруться вести розслідування, хоч і дещо недолуго, постійно озираються на вказівки начальника, а не керуються правовими нормами. Батьки залишають дітей вдома під час тривоги (яка виявляється навчальною, хоча могла б бути реальною), поспішаючи на евакуацію, бо «не положено». Ці та чимало інших прикрих деталей прикриті флером псевдоностальгійного міфу про «старі-добрі часи».

 

Колоритна мова, якою написаний роман, дарує нереальне задоволення від читання – можливо, навіть сильніше, ніж сам сюжет. Цей текст занурить у спогади читачів, дитинство яких припало на доцифрову епоху. А тим, хто на канікулах розривався між телевізором і комп’ютером, нагадає, що літо може бути ще й таким – з посиденьками біля багаття, риболовлею та мільйоном пригод і халеп, в які так легко втрапити.

 

 

Ця новинка від молодого видавництва «Легенда» – ідеальна для читання у відпустці. Вона невелика за обсягом, не обтяжена додатковими сюжетними лініями, однак має все, що потрібно хорошому детективу – злочин (ще й не один!), його розслідування, потужну, майже «шекспірівську» любовну тему й ефектне виявлення злочинців.

  

Починається усе з того, що молодий, симпатичний, нежонатий та успішний львівський психіатр Андрій Левинський їде у знайоме йому з дитинства карпатське село, аби перепочити від міста і міських вар’ятів у бабиній-дідовій хаті, що вже кілька років стоїть пусткою. Село зустрічає його досить привітно, а до «доктора з міста» шикуються пацієнти. Та вже за кілька днів після приїзду психіатр на своєму сільському подвір’ї наштовхується на… покійника. І він виявиться далеко не останнім.

 

А якщо до нахабних смертей додати міжнародну аферу, кілька любовних трикутників і силу місцевої знахарки,то вийде дуже добряче сюжетне вариво! Розхльобувати його береться Андрій, покликавши на поміч свого товариша-слідчого зі Львова. Їхня парочка хоч і не дотягує до тандему Шерлок-Ватсон, але спостерігати за ходом розслідування справді цікаво. Тим паче, що Андрій, у кращих традиціях Еркюля Пуаро, наприкінці елегантно розставить крапки над «і», зібравши усіх зацікавлених осіб у своєму садочку.

 

Якщо бажаєте чогось справді незвичайного, беріться за «Білий попіл» Ілларіона Павлюка. Будьте готові до того, що ця книга видаватиметься інакшою з кожного нового ракурсу. Тут вам і класичний нуарний детектив – із загадковими та небезпечними чоловіками, ефектними бійками, погонями та фатальними жінками. Тут і несподівані варіації на тему Гоголя – з історією Хоми Брута й мертвої панночки. Тут і київське ретро з усіма возницями, розкішними готелями й міським «дном», де перевірені борделі сусідять із шинками з непевною репутацією. Тут і народна казка з «живою» і «мертвою» водою.

 

Київський детектив (або, як прийнято було казати в ті часи, слідак) Тарас Білий після того, як з допомогою таємничого незнайомця ледве вибрався живим зі своєї провальної операції, береться за вельми справу, що інтригує. На хуторі Білий Попіл йому доведеться розслідувати вбивство доньки сотника й відшукати душогуба, хоч ким би той був. Але зробити це не так просто: місцева спільнота нагадує якусь секту, в якій панують вельми специфічні вірування, дуже неохоче відповідає на запитання приїжджого детектива і загалом багато чого приховує. Тарасу Білому доведеться здійснити чимало несподіваних відкриттів, аби з’ясувати, хто винен у вбивстві та… чи взагалі була якась панночка.

 

Цей детектив – як подорож крутими віражами, де тісно переплелися містичні уявлення та ігри розуму, надприродні сили і людська жорстокість. Химерний, заплутаний, бентежний «Білий попіл» стане чимось абсолютно новим у вашому читацькому досвіді.

 

 

Репортерці Каміллі Прейкер дають редакційне завдання – поїхати й спробувати щось розкопати у невеликому містечку, де за останні 9 місяців одну дитину знайшли мертвою, а інша зникла. Завдання цілком доречне як для журналістки, яка постійно працює з кримінальною хронікою. Однак, якби не та обставина, що це маленьке містечко – те, в якому вона народилася, в якому живуть її мама, вітчим і молодша сестра, котру журналістка майже не бачила і практично не знає.

 

Камілла повертається додому і в ній оживають всі ті демони, від яких вона втікала багато років. Серед усього того – тяга до різьбярства на власній шкірі. Мама виносить мозок Каміллі, а сестра Амма, яка хоч і виглядає надто дорослою і розвиненою на свої 13, – усьому містечку. Поліція не має особливих зачіпок щодо того, хто й чому вбиває маленьких дівчаток і не дуже хоче давати офіційні коментарі. Репортерка по крихтах збирає інформацію про жертв і обставини трагедій, а паралельно намагається з´ясувати, коли в її дитинстві все пішло не так.

 

«Гострі предмети» – це заворожливо-моторошний роман про те, як маленькі містечка бережуть свої таємниці та якою вбивчою буває материнська любов. Авторка майстерно грається сюжетом, відкриваючи нові й нові грані історії, веде героїв і читачів оманливими шляхами, але найгостріше лишає насамкінець.