Алексей Филановский. Провинциал. – Х.: Фабула, 2020

Роман цього автора допоможе краще зрозуміти історію, яка не завжди складається з класових протиріч, народної волі або рішень правлячої касти. Яким чином це доведено в тексті? Чи не вперше у випадку розповіді про таку об’єднавчу силу, як церква, мова про одинака, головного героя цієї епічної оповіді, Дефана. Котрий все своє життя присвятив її збагаченню і процвітанню, будучи, по суті, реформатором церковних основ.  На початку XIV, як, власне, і будь-коли, це було непросто, і навіть працюючи на славу Святого престолу і картезіанського ордена, Дефан знав, як похитнути зашкарублі основи уявлень, глибоко укорінених в головах братів. У романі він не вдається до богословської казуїстики, а лише зрідка, як би ненароком, пригадує той чи інший доречний рядок або вірш Писання. Утім, не лише цим постать героя цікава для теперішнього читача. Справа в тому, що сучасним робить її не стільки служіння ордену, скільки розмаїта діяльність, характерна більш пізнім «універсальним» часам. Так, наприклад, Дефан, пройшовши шлях від ченця до кардинала, створив унікальну фінансову систему, заклав основи сучасної економіки, перший став використовувати банки як фінансових операторів, заклав основи книжкової торгівлі, ввів систему безготівкових розрахунків і створив продукти, які принесли світову славу картезіанцам на зразок лікеру «Шартрез». «Однако мысли Дефана в то время уже были заняты иными вещами, - дізнаємося ми про захоплення героя. - Легко добившись первого успеха, он продолжал опыты с извлечением вкусов и ароматов из самых различных материй. Чудодейственный ал-кохоль оказался поистине волшебным ключом ко множеству тайн». І таких таємниць у житті та творчості головного героя, додамо, було чимало.

Мілєнко Єрґович. Вілімовський. – К.: Комора, 2020 

Автор цього роману - найвідоміший боснійсько-хорватський письменник – зазвичай заглиблений в історію балканських країн, розповідаючи про польського професора на пенсії Томаша Мєрошевського. Щоб полегшити життя своєму сину, хворому на туберкульоз кісток, вони вирушають з Кракова до захованого в горах готелю на узбережжі Адріатичного моря. Утім зрозуміло, що є сенси, які читач має відшукати за, на перший погляд, простою оповіддю про певну добу і людей у ній. Власне, про час подій роману. Це 1938 рік, а тому в книжці, хоч і не прямо, але дуже відчутно йдеться про наближення війни. Коли професор із сином, його вчителем, гувернанткою та ще кількома помічника з´являються у невеликих гірських селах, їхню делегацію сприймають як супровід диявола ‒ Караджоза. Хабі таке віщує щось хороше? Проте навіть в атмосфері наближення апокаліпсису завжди знайдеться місце коханню: першому дитячому чи вже літньої людини ‒ неважливо.

Оксенія Бурлака. Розірваний кадр. – К.: Академія, 2020 

Нові почуття у цій книжці опиняються на межі краху. Адже те, що стається з героєм оповіді, топовим блогером, який вміє підніматиме солідний кеш, що його вистачить на забаганки Барбі і на те, щоб звалити від батьків, можна назвати катастрофою. Адже він крутий руфер, йому вже шістнадцять, ще трохи, і він обставить самого Койота — поки що найкрутішого руфера в місті. І треба ж, щоб усе так раптово обвалилося. На залазі затримує поліція, розгніваний тато перекриває краник з грішми. З роботою не клеїться, починаються масові відписки в інсті, Барбі погрожує піти, тому доводиться гаяти час з іншою, а вона зовсім не з тренду. Утім саме ця дівчина, поборовши важку хворобу, ніяк не може збагнути, чому зовсім не цінує життя Філ. А потім приходить смерть конкурента, підступи ближніх, розкриття правди про самого героя… 

Ольга Мельник. Ship Life. Сім місяців добровільного рабства. – Чернівці: Видавництво 21, 2019

Ця книжка написано у формі умовного щоденника дівчини, що працювала офіціанткою на американському круїзному лайнері. Авторка день за днем відтворює з пам´яті реальні події семи місяців, проведених на борту, ділиться своїми враженнями, відкриттями і переживаннями. Читачі цього щоденника мають змогу разом з авторкою відвідати понад 20 країн Європи, Північної та Центральної Америки, а головне ‒ з перших вуст дізнатися про те, яке ж воно – корабельне життя. «Коли я повернулась додому після семимісячного контракту на круїзному лайнері, - розпочинає авторка свою розповідь, - друзі, родичі та знайомі багато разів питали мене, як там було. Відповідати на це питання мені було дуже складно. За сім місяців сталося стільки, що все це годі вкласти в одне-два речення. Я не могла надати цьому досвіду ані знаку «+», ані «-», У результаті різним людям розповідала різні речі - залежно від настрою. Хтось дізнавався про красу Карибських островів, а хтось про те, що за сім місяців у мене не було жодного вихідного дня». 

Кетрін Еплгейт. Останниця. Книга 1. Одна на світі. – К.: Жорж, 2019 

За сюжетом цієї історії, героїня книжки Биш звикла бути найменшою і наймолодшою, але вона завжди почувалася частиною чогось великого - частиною сім´ї, частиною зграї. Так було до того жахливого дня, коли Биш залишилася сама - і тепер вона остання зі свого роду, остання з дейрнів... «Ще задовго до того, як почула це слово, я звикла до того, що я – остання, - згадує вона. - Я була вишкребком - наймолодшим і найменшим дитям, і то набагато меншим за всіх поміж сімох братів і сестер, що означало мою останню чергу пити, їсти, бути захищеною. Найнижчий статус у нашій зграї в час занепаду я прийняла без образи -- принаймні без особливої образи. Можливо, це й справедливо. Мої переступи, як мені часто нагадували, були численні. Розуму бракувало, бо я була замала, допомоги від мене було небагато, бо я занадто дрібна». Тож останниця. Для дейрнів зграя - це головне у житті, і тому ому Биш вирішує перевірити, чи правдиві легенди про представників її виду, яким вдалося вижити. Вона вирушає у небезпечну подорож войовничим королівством Недарра. Дорогою хоробра дейрна зустрічає достойного вобика Тоббла, багатолику дівчину Кхару, гордого кота-філівету Лови-Удачу та Ренцо - злодія, що має честь. Нові друзі стають справжньою сім´єю для Биш і разом відкривають жахливу таємницю, яка загрожує існуванню не тільки дейрнів, але й усіх істот їхнього світу.

Ігор Бондар-Терещенко