У реалістичній повісті «Нечуй Невмирущий» викладена незвична історія дружби, пригод і містичних котячих життів. Авторка Олександра Орлова пропонує читачам поглянути на домашніх улюбленців доволі небуденно: адже вони бувають не тільки друзями, а й рятівниками. А це вже інтригує.

Сюжет книжки розвивається разом із неабиякою динамікою пригод двох друзів Леся і Остапа, а також курйозних витівок кота Нечуя. Щоразу втрапляючи в нові ризиковані інциденти, хлопці ведуть відлік котячим життям згідно з повір’ям, що їх має бути аж 9!

Остап по-особливому переймається цієї теорією. І хоче за будь-яку ціну врятувати життя коту Нечую. До речі, котяче ім’я підібране зумисно: Нечуй – значить не чує. Утім, цікаво, що не лише кіт може «похизуватися» цим ім’ям. А ще й був відомий український письменник-класик Іван Нечуй-Левицький, який своїм твором «Кайдашева сім’я» заклав чудові приклади літературного реалізму. Персонажі Орлової теж реалістичні та гумористичні, наближені до тих, яких читачі зустрічають щодня.

Якщо Остап і Лесь – це втілення гумору, то третя і вагома персонажка тексту Емма є втіленням реалістичності. Емма пересувається за допомогою візочка, її життя не сповнене карколомних пригод, навпаки, ми бачимо, як вона проживає певні труднощі. На жаль, Емма з’являється лише в одному розділі і її характер не зовсім зрозумілий. Читачам напевно хотілося б дізнатися про Емму більше. Можливо, в сиквелі?

Як на мене, найсмішніший момент у цій історії трапився, коли хлопці виготовили невеличкий пліт, дали йому назву «Хілак Форте» і призначили капітаном стару однооку ляльку. Вони назвали її Клоп-Циклоп. Це досить кмітливий авторський хід, адже сама лялька є втіленням інакшості.

Утім мені не дуже сподобалося, що авторка не зазначає, де відбуваються події. У книжці згадано, що Остап і Лесь проводять літо на дачі. Але де саме? Яка географічна локація? Гадаю, що читачам, як і мені, хотілося б більше довідуватися про літературні українські локації.

Досить прості і кумедні ілюстрації здебільшого занурюють нас у «котострофи» кота Нечуя. Легко і грайливо ілюстраторка Грася Олійко малює рух кота від життя до життя. Адже майже всі ілюстрації так чи інакше фокусуються на презентації Нечуя. Дві ілюстрації значно вирізняються. Наприклад, на сторінці 24 маємо цілий комікс про одне з життів кота. Надихнувшись цією ілюстрацією, творчі читачі легко можуть створити і свій комікс за основою цієї повісті. А от ілюстрація на сторінці 29 демонструє читачам грайливість української мови.

Персонажів Остапа і Леся на ілюстраціях доволі мало, а Емми взагалі немає. Тому ці персонажі залишаються відкритими для уяви читачів.

«Нечуй Невмирущий» – книжка з гострим сюжетом та веселими пригодами друзів і кота, однозначно сподобається бешкетливим і не дуже хлопцям та дівчатам. Тому рекомендую цю книжку читачам від 4-х до 13-ти років. Ставлю 9 із 10-ти балів.

Мирослав Полянчиков