Re: цензії

29.09.2026|Тетяна Дігай, Тернопіль
Діти сьогочасної війни
24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром

Літературний дайджест

Сучасний класик — про себе і вічне

Днями у київській Книгарні «Є» численна публіка, попри спеку, зібралася послухати письменника Леся Подерв’янського у рамках презентації повного зібрання його творів «Африка, сни»

Автор мало й без ентузіазму розповідав про книгу. «У ній немає ніякого меседжа. А назва — це просто заголовок одного з оповідань. Я як графоман. Тільки він пише багато й погано, а я — мало й добре», — пояснює Подерв’янський. Натомість він небагатослівно, але охоче відповідав на запитання слухачів.

Інна Корнелюк, головна редакторка видавництва «Наш формат», пояснює: «Подерв’янський — дійсно сенсей і майстер обсценного слова. І як виявилося, люди не тільки знають напам’ять і цитують. Вони його ще і читають».

Про джерела натхнення письменник розповів просто: «Воно йде від народу. Я до нього надзвичайно близький. Ходжу до генделиків, на базари, їжджу в загальному вагоні. Або варто просто піти в армію. Отам майстри гострого слівця». Зізнався: 30 років уже нічого не читав, хоча улюблених авторів має багато, зокрема Гомера, Шекспіра, Фолкнера, Платонова.

Розмова з читачами не обійшла теми сьогодення України. «Ми народжуємося. А це завжди боляче. Кров. Крик... Але плакати не треба. Це потрібно було робити минулі 20 років». Подерв’янський дав кілька порад: «Щоб у нас побудувати Європу, не треба смітити в ліфті, брати хабарі і красти. А взагалі Україні не в Європу, а в Америку треба. Отоді буде порядок».

Багато питали, чи він як митець несе відповідальність за написане і чи відчуває свою «ідолічність». Заперечив і пожартував: «Читання — це кайф від процесу. Текст має бути смачним. А змушувати його служити певній меті? Ну тоді краще взагалі не писати. Бо, інакше, це вже не мистецтво. Я не ідол. Хоча згоден на пам’ятник. Тільки кінний. На Бессарабці. Або Щорсу на бульварі Шевченка відкрутити голову і поставити мою».

Подерв’янський розповів про роботи в театрі КРОТ (Київський Революційний О***нний Театр): «Ми всі друзі. У нас своя трупа. Поставили уже 3 постановки, 2 драматичні і одну оперу. Плануємо і далі розширювати репертуар».

Відвідувачі старшого покоління питали: «Чого вас стільки зібралося? Давно матюків не чули?» На диво, на зустрічі не лунав «фірмовий мат» письменника, на який очікувала здебільшого молода аудиторія.

Марія ПИСАРЕНКО  



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери