- Значить, вам одного Шухевича й дві Бандери? Дуже хороший вибір по хорошій ціні,– каже заклопотаний продавець.-Все верно, - сміється молода дівчина з великими круглими окулярами.-Шановно, а чого вам так смішно?- Ну, прежде всего, повеселила ваша формулировка. К тому же, я бы никогда не смогла представить, что буду покупать подобную литературу. Особенно у себя дома. - А звідки ви?- З Євпаторії, - посміхається дівчина, даючи 120 грн.- Дякую, що без решти, -завершує продавець.

***

Висока жінка в довгій вечірній сукні тримає книгу "Блокада мозга" Віктора Шендеровича. На руці висить сумочка від Chanel, на шиї хустинка від LouisVuitton.- Вітю, йди сюди? В них Шендерович є!- Гарне видання, - готає Вітя книжку. - А то я ненавиджу ці м´які обгортки. Навіть дітям нічого не лишиться почитати, все попсується.-Вітя, та що там дітям? В нас вже скоро онуки будуть.- Оксана, ти думаєш, що наші онуки будуть читати друковані книжки? Дай Боже, щоб вони взагалі, хоч щось читали.- Та будуть читати, будуть, - сором´язливо втручається продавець. - Мода ж має звичку повертатись. От мені дочка нещодавно сказала, що зараз знову в моді кльош. Так я джинси з шафи витягла, які вже років 20 не вдягала. Шкода, що вже не можу влізти. Так само і з книгами. Обов´язково будуть читати, не хвилюйтесь.

- Тоді дайте нам двох Шендеровичів, будь ласка! – посміхається Вітя.- А навіщо нам дві? – здивовано питає Оксана.- Онукам подарунок. Ти же чула, що тобі кажуть:сьогодні – кльош, завтра - книги. Ще не всьо потеряно, - каже чоловік, простягаючи 500 грн.- Ох, може ви тоді ще й правнукам візьмете, а то в мене решти немає? – сміється продавець.

***

На "Книжковому Арсеналі" зібралось багато дітей. Хто гортає картинки в книжках, хто малює чебурашку, а хтось грається в дитячій кімнаті. Маленький рудий хлопчик смикає маму за спідницю.

- Мама, а тут есть книжки про Бэтмена?

-Нет.

- А про Человека-паука?

- Нет.

- А про Железного человека?

- Данило, тебе уже 9 лет, а ты все еще сказками балуешься. Тут серьёзная литература, а про супергероев никто из приличных авторов не пишет.

- Почему? – здивовано питає хлопець.

- Потому что это не серьёзно, - поспіхом відповідає жінка. – Дайте, пожалуйста, вот, ту большую книгу про историю Украины.

- З вас 125 гривень, - ввічливо говорить консультант.

- А у вас карточкой нельзя рассчитаться? – розгублено запитує мама Данила. –По дороге ни одного банкомата не попалось. Наличкой, не поверите, но есть только 120 грн.

- Ні, на жаль, немає, - посміхається продавець.

Жінка продовжує шукати гроші в своїйс умочці, не впинно витягаючи звідти різні предмети: розчіска, парфум, вологі серветки…. Хлопчик обнімає мамину ногу й тихо каже.

- А, если бы тут был Человек-паук или, хотя бы, Бэтмен…Они бы тебе точно дали 5 гривен, и ты смогла бы купить книжку. Они же спасают мир, почему про них никто не пишет?

***

Біля головної сцени стоїть жінка й молода дівчина. Вони із зацікавленістю роздивляються навкруги.

- Неужели, столько людей читают печатную литературу? Как-будто прошлый век, - каже дівчина.

- Вика, не все же такие балбесы, как ты. Читать печатную и электронную книгу - совсем разные вещи.

- И в чем же разница? Помимо того, что я качаю все бесплатно, а здесь за книгу - минимум 40-50 грн отдай , - роздратовано відповідає Віка.

- Печатные книги - это сейчас уже своеобразный признак интеллигентности человека. Иметь свою собственную библиотеку дома и в этой твоей машине - это совсем разные вещи, - каже жінка, стукаючи пальцями по планшету. - Видишь , это Наталья Заболотная. Генеральный директор Мистецького Арсеналу. Очень умная женщина. Будешь много читать, станешь такой, как она.

- Конечно, в таком платье и я буду очень умной, - посміхається дівчина.

***

Розмова двох жінок в кафе біля головної сцени.

- Ларисо, чи ти колись думала собі, що ми будемо їсти пиріг за 40 гривень?

- Знаєш, я коли була молода, ні про що не думала. В мене в голові було, де б сукню кращу дістати й як з гарним хлопцем познайомитись.

- Це точно. Коли молодий, про майбутнє й не думаєш, а про те, скільки будуть коштувати пироги тим паче, - сміється подруга.

- Хоча знаєш що, пам´ятаю пиріжки біля кінотеатру коштували по 2 копійки - таке гівно. З тих пір ненавиджу пиріжки з капустою.

- Знаєш, піду куплю ще парочку оцих додому. Хай, Маринка поїсть, - каже жінка.

- Чого це ти так вирішила? Тільки що скаржилась на ціни й вже добираєш додому!

- Та просто я теж згадала ті пиріжки по 2 копійки. Хай краще половину пенсії буду на їжу витрачати, але ж її, хоча б можна їсти!

***

- Ну, як тобі Книжковий Арсенал? - питає молодий хлопець в дівчини.

- Важко сказати. Ніби-то всього багато, але я ще не купила собі жодної книги, що досить дивно, - каже дівчина, поправляючи пояс на сукні.

- Ну, так головне ж не купити щось. Я теж нічого не купив. Та й читаю через роботу мало. Але мені подобається те, що тут є надія. Надія на те, що все ще не так погано, якщо ми друкуємо книги, - посміхається хлопець.

- Та ти з своєю роботою взагалі нічого не бачиш, для тебе й вихід в кінотеатр - це подія, - зауважує дівчина. - Але те, що я ні з чим, мені не подобається. Давай, хоч щось купимо.

- О! Давай куплю тобі пиріжок! - сміється хлопець.

- Дуже смішно. Давай краще щось батькам звідси цікаве придбаємо.

- Давай твоїй мамі книги з історії України купимо. Щоб вона нарешті вже її прочитала!

- Та ні, маму не змінити. Давай вже краще пиріжок.

***

- Оля, чего ты меня сюда притащила? - питає кремезний чоловік на вході в "Мистецький арсенал".

- Потому что тут все наши были. Говорят, что тут интересно и недорого. Юля вообще 3 книги купила по 40 гривен. Таких цен даже на рынке нет! - відповідає маленька жіночка на високих підборах.

- Та твоя Юля везде суется, где только можно! Не уверен, что она эти книги читать будет.

- Перестань, Олег, все настроение портишь, - спокійно відповідає Олена, розглядаючи книги біля видавництва "Основа".

- Что ты тут покупать собралась? Поделись идеями.

- Может что-то Димке куплю. Он "Гарри Поттера" любит. Тут должно быть издание на українській мові. Пусть читает, - каже жінка, проходячи повз стелажі.

-Да, в наше время в школьной программе не было книг про волшебников. Кстати, про волшебников что-то президент в этом году на Арсенал не пришел. Не те времена видно в стране, - задумливо промовляє Олег.

- Та, конечно, ему не до этого. Война же. Не успевает он к культуре приобщиться...О, смотри, "Гари Поттер", - промовила жінка, зупинившись біля стенду з книгами.

- Тьфу, Оля, какой еще Гарри Поттер. Я думал, ты президента увидела! Зачем тебе сдался этот Гарри Поттер?

- Ребенку нужны волшебники. Да, и не только ему, - спокійно відповідає Оля. - Сколько стоит эта книга?

Через дві години на фестиваль завітав Петро Порошенко.

Олександра ВАСИЛЬЄВА