Майже кожна цікава пригода починається з подорожі. «Хтозна, що може трапитися з тобою в дорозі», – казав Більбо Беґінс із геніального «Володаря перснів». У книжці Сергія Оксеника «Лісом, небом, водою» головний герой, 15-річний хлопець, теж має пройти небезпечний шлях – із лісу до покинутого Міста, щоб урятувати людей зі свого селища. І, як видно з назви, персонажеві доведеться пройти через хащі, навчитися літати й перетинати отруйні річки.

Оксеник поселив героїв у постапокаліптичний світ. Колись люди настільки виснажили Землю, що сталася Катастрофа. Людство було знищене. Вижили одиниці. Вони змушені ховатися в лісах та вчитися всього заново. А володарями світу стали істоти, про існування яких ніхто не здогадувався, – вовкулаки-мутанти, величезні кільчасті м’ясоїдні черви, отруйні жаби, русалки, відьми…

Головний герой на прізвисько Лисий проходить класичні ініціаційні випробування. Колись, іще за первіснообщинного ладу, для юнаків проводили ініціацію, під час якої хлопці мали вбити хижу небезпечну тварину, навчитися перемагати страх і голод і – головне – зрозуміти власне призначення. Часто парубки помирали під час посвячення, але найсильніші, найсміливіші поверталися у плем’я, де отримували нове ім’я та право називатися мужчиною.

Під час подорожі «на край світу» Лисий зустрічає русокосу зеленооку Лелю. Дівчина гарна, розумна, прекрасно стріляє з лука. Її знання й інтуїція не раз рятують життя хлопцеві, якого Леля називає Лесиком (ось і нове «ініціаційне» ім’я). Спочатку підлітки сприймають одне одного вороже, але потім здружуються й між ними виникає несмілива, але щира симпатія-закоханість.

Друзі рятують дітей із Лелиного селища та вирішують іти до Міста разом. Дорогою вони переховуються від загону вовкулаків, потрапляють у полон до напівбожевільного генерала, зустрічають Лішака, який уміє перекидатися на пугача, і навіть опиняються в хатинці Баби Яги…

Це, до речі, один із наймоторошніших моментів. Стара людоїдка прописана дуже реалістично. Молодший брат Лелі Івась іде за милою старенькою жінкою, яка збирається його нагодувати, викупати і вкласти спати – вічним сном.

Врешті-решт юнакові й дівчині таки вдається дістатися до Міста. Тут їх очікує найскладніше випробування (оце «пізнати своє призначення»), якого Лесик не пройшов би без Лелі.

Діти повертаються в селище, виконавши місію, але не так, як цього хотів старійшина. І тут починається друга книжка, не менш цікава й повна пригод. Головною героїнею вже є Леля.

Дівчина відчуває загрозу, що нависла над селом (людей шукає загін вовкулаків, яких спрямовує невідоме втілення зла), але не знає, звідки її очікувати, тому намагається поспілкуватися з магічними істотами. Деякі з них виявляться приязними, а інші – підступними та ворожими. Лелю ледь не видають насильно заміж за старого діда, Лесика захоплюють у полон, а серед жителів села виявляються зрадники й боягузи. На щастя, таких меншість. Адже якщо більшість людей не готова пожертвувати собою заради свободи й гідності, вони втрачають і свободу, і гідність, і власне життя.

Сюжет обох книжок – захопливий, динамічний. Мова відрізняється тією високою віртуозністю, коли її практично не помічаєш, а текст ллється річкою, відносить читача у вигаданий, але досконало прописаний світ.

Упевнена, за «Лісом, небом, водою» можна було б зняти прекрасний художній чи анімаційний фільм, такий собі український варіант «Гаррі Поттера».

І – як казав один ресторанний критик – я хочу «добавки»!

Настя Богуславська