Туве Янссон, також відома як «мама мумі-тролів», стала першою і залишається єдиною фізичною особою, що забезпечила Фінляндії міжнародну славу й стабільний прибуток до бюджету. Крім неї, на це спромоглася лише компанія Nokia. Проте, що ми знаємо про цю жінку, окрім того, що вона створила казковий світ, яким захоплюються малюки і дорослі по всій планеті? Дитячою письменницею Туве Янссон стала, коли їй виповнився 31 рік. До цього і після цього вона була перш за все художницею — ілюструвала книги, журнали, створювала карикатури, фрески. І вже наприкінці життя спробувала себе у дорослій прозі.Дочка скульптора і художниці

Звісно, не всі діти наслідують батьків, але всі троє нащадків у шведськомовній родині скульптора Віктора Янссона та художниці Сіґне Хаммарстен-Янссон опанували творчі професії. Найстарша Туве стала відомою художницею і письменницею, тією ж стежкою пішов і її молодший брат Ларс, автор і художник-мультиплікатор, інший брат — Пер Улув — займався фотографією.

У гельсінському помешканні Янссонів панувала богемна атмосфера. Як воно було, Туве описала в автобіографічних спогадах, що ввійшли до збірки «Дочка скульптора»: «Інколи я прокидалася посеред ночі від найгарнішої на світі музики, то були звуки балалайки та гітари. Тато грав на балалайці та гавайській гітарі... Я люблю татові бенкети. Вони можуть тривати кілька ночей поспіль, я прокидаюся й засинаю знову, гойдаючись на хвилях диму та музики, аж доки чийсь несподіваний рик не швигоне мене крижаним холодом, що проймає аж до кінчиків пальців ніг... Але ніхто не квапиться додому, бо тут важливо утриматися на ногах до останнього. Тато здебільшого перемагає, під кінець забави він єдиний не спить. Коли всі позасинають, він сидить собі і думає щось до самого ранку... Мама чудово знає, як слід влаштовувати забави. Вона не накриває на стіл і ніколи не запрошує гостей. Настрій забави залежиться від імпровізації... Тоді кажуть, ану погляньмо, що там у нас залежалося у коморі. Мовчки встають і зазирають до комори, а там — чого лишень немає! Дорогі ковбаси, пляшки вина, хліби, масло, сир, навіть мінеральну воду Vichy заносять до вітальні й творять імпровізацію. У мами все напоготові» (переклад Наталі Іваничук зі збірки Туве Янссон «Вибране», в-во «Літопис»).

Як видно з опису, у дівчинки було особливе ставлення до матері. Сіґне встигала і дітей виховувати, і гроші заробляти (гонорари скульптора Віктора були вищими за заробітки дружини, проте значно рідшими), і створювати атмосферу затишку і достатку в сім’ї.

«Моя мама має розкішне темне волосся, яке обрамляє її обличчя, немов хмарка, і гарно пахне. Вона схожа на печальних королев із книжки...» — згадує дівчинка Туве. Біографи письменниці свідчать, що мати й дочка мали чудові стосунки й залишалися близькими аж до смерті Сіґне у 1970 році. Туве змалечку захоплювалася маминою роботою (та ілюструвала книжки і журнали, а також створювала марки та облігації для Банку Фінляндії) і мріяла заробляти гроші, як мама, — малюючи ілюстрації.

Прямолінійна, молода і не цілком безневинна

Одна з найпопулярніших світлин Туве зображає зрілу жінку зі сором’язливою юнацькою посмішкою і в пишному вінку із квітів. Такою, як свідчать сучасники, була художниця: щирою, грайливою, завжди у пошуках, відкритою до нового. Ось кілька буденних, але красномовних фактів із життя Янссон: вона власноруч відповідала на тисячі листів, які постійно отримувала після того, як мумі-тролі стали всесвітньо популярними, а також, будучи мільйонеркою, продовжувала вести скромний спосіб життя — користувалася громадським транспортом і сама робила покупки.

Водночас це була жінка з характером, про що свідчить наступний спогад письменниці Генріки Рінґбом: «Я тільки постукала, як на порозі з’явилася Туве — невисока, струнка і дівчача, незважаючи на свої 70. Вона виглядала точно як на фотографіях... Завела мене всередину, всадила на диван, запропонувала шоколад і сигарети і дала інтерв’ю, яке не можу уявити, щоби наважилася просити...» Це була п’ятниця, а в неділю ввечері, після того як Рінґбом повернулася додому (її не було два дні), то отримала від Янссон гнівний дзвінок: «Що ти собі думаєш? Навіщо погоджуватися, що хтось тобі має передзвонити, і не сидіти вдома, щоби відповісти на дзвінок?». «Наступного дня вона була знову найприємнішою людиною, — згадує Рінґбом. — Загалом, запам’яталася як прямолінійна, молода і не цілком безневинна».

Цілеспрямованість була притаманна цій особі з дитинства. Її бажання заробляти гроші й працювати, як мама, втілилося досить швидко: будучи ще підлітком, Туве почала малювати для сатиричного журналу Garm. Пізніше, з кінця 1930-х, вона створила для видання серію ілюстрацій, що передавали воєнну дійсність того часу, об’єктами її карикатур були Гітлер та Сталін. Серед друзів свободолюбивої та бунтівної дівчини було багато лівих, комуністів та євреїв, тобто «людей, з якими у Фінляндії того часу було пов’язано багато упереджень. До кола Туве Янссон входили люди вільних поглядів, ліберали», — пояснює дослідниця життя і творчості Янссон Tуула Карьялайнен.

І наприкінці ще раз про Garm: саме на його сторінках на початку 1940-х мумі-троль уперше з’явився як авторський підпис художниці.

Мешканці Долини мумі-тролів та їхні прототипи

«Як з’явився перший мумі-троль? Можливо, це звучить дещо надумано, але мумі-троль був карикатурою на Канта. На подвір’ї нашого літнього будиночка розташовувалася прибудова, стіни якої прикрашали малюнки з різдвяних журналів, жарти, афоризми, цитати... Ми також записували на них свої думки, вдаючи із себе розумників. Мій брат Пер Улув щось проголошував, я суперечила, і так ми дискутували все літо. З його останнім словом, цитатою Канта, неможливо було дискутувати, і моїм останнім аргументом стала найогидніша фігура, яку я могла намалювати, підписавши її «Кант». Це був перший мумі-троль!» — згадувала письменниця.

Дослідники творчості Туве Янссон та її біографи стверджують, що герої книг про мумі-тролів мають реальних прототипів. Та й сама Туве не приховувала, хто стоїть за образом того чи іншого казкового створіння. Так, Мумі-мама і Мумі-тато мають багато спільного з батьками письменниці. Мумі-троль та Маленька Мю — портрети самої Туве. А от в мандрівникові та мовчунові Нюхмумрику втілилися окремі риси нареченого Туве — Атоса Віртанена. Узагалі особисте, навіть інтимне, зі свого життя письменниця легко переносила на сторінки історій про мумі-тролів. Пригадуєте кумедну пару маленьких істот — Чупслю і Траслю, що розмовляли незрозумілою для мешканців Долини мовою? За твердженням мистецтвознавця Tуули Карьялайнен, їхні прототипи — сама Туве та її подруга театральний режисер Вівіка Бандлер, з якою у письменниці був любовний зв’язок (оскільки гомосексуальні стосунки у Фінляндії на той час були поза законом, можна зрозуміти природу інакшості цієї літературної пари).

Знайшла своє відображення в мумі-історіях і подруга всього життя Туве — художниця Тууліккі Пієтіле. Її письменниця представила в образі Вітрогонки з новели «Зима-чарівниця»: цей персонаж займає ключове місце в історії, оскільки допомагає маленькому тролеві не просто пережити, а й зрозуміти довгу й непривітну північну зиму (як відомо, мумі-тролі знають лише теплу пору року, а з настанням холодів впадають у сплячку). Саме завдяки Тууліккі світ отримав продовження історій про мумі-тролів, оскільки виснажена темою (протягом семи років Туве створювала щотижневі комікси для британського видання Evening News), художниця готова була забути цю казку. До слова, Тууліккі й Туве залишалися разом понад 50 років, до самої смерті Янссон.

Туве і Гельсінкі

Якщо вам доведеться потрапити в столицю Фінляндії, то ви ніяк не розминетеся з молодою Туве Янссон. Так, у парку Еспланаді (Esplanadi), де обов’язково прогулюються всі туристи, є два фонтани зі скульптурами русалок, змодельованих Віктором Янссоном за подобою своєї дочки. Ще одна Туве, уже з прекрасними міцними ногами, застигла в парку Кайсаньємі (Kaisaniemi), що біля залізничного вокзалу. Туристи тут не такі часті гості, як в Еспланаді, але цей парк — улюблене місце фінської молоді: в теплу погоду не буває й дня, щоби на травичці біля Туве хтось не потягував пиво чи інші прохолоджувальні напої.

Третя парко-точка імені Туве Янссон розташована неподалік однієї з візиток Гельсінкі — Успенського собору: тут, поруч із вулицею Луотсікату (Luotsikatu), жила родина Янссонів. Тепер прилеглий до неї парк названо ім’ям Туве Янссон — таким чином місто вшанувало 100-річний ювілей письменниці. 

Сьогодні в Гельсінкі більше про Туве Янссон розповідає ювілейна виставка, що ось уже п’ять місяців триває в художньому музеї Ateneum. Хоча коли вона закінчиться, а буде це через місяць, менше Туве в столиці не стане. Вона завжди буде присутня тут завдяки своїм маленьким тролям, що стали найпопулярнішою сувенірною продукцією Фінляндії: вони прикрашають посуд відомого бренду Arabia, веселять око на пакунках солодощів від Fazer, мумі-принти є на дитячому одязі та постільній білизні, ну і, звісно, вони заселяють полиці книжкових магазинів. Цінність мумі-тролів у Фінляндії підкреслює навіть той факт, що посуд та інші керамічні забавлянки із зображеннями мумі-тролів залишаються досить популярними серед місцевих злодюжок.

Наталя ДМИТРЕНКО