Збірку поезій переклав чеською україніст і літератор Алексей Севрук, який також є автором перекладу попередньої книжки Сергія Жадана Big Mac, що побачила світ у чеській столиці в 2011 році. У презентації, на яку прийшло багато української молоді, а також представників українських громадських організацій, взяли участь і автор, і перекладач, які читали поетичні твори українською та чеською мовами.  
 
Своїми думками про останні поетичні збірки, а також про український Майдан, до якого нині звернена увага всієї Європи, Сергій Жадан поділився з Радіо Свобода. 
 
– Чому саме «Історія культури початку століття»?
 
– Назва насправді доволі випадкова. Я цю книгу написав у 2001–2002 роках, я тоді мешкав у Відні, навчався там у Віденському університеті. Це така квазі-наукова назва, вона для мене насправді є трішки іронічною. Там закладена іронія, там насправді не йдеться про історію культури.
 
– Чеською мовою це, здається, вже третя Ваша книжка?
 
– Друга.
 
– Чи уявляєте Ви собі чеського читача?
 
– Насправді не дуже добре уявляю. Я слідкую, якщо є можливість, за якоюсь реакцією, але, на жаль, не дуже добре орієнтуюсь у місцевій ситуації. Хотілося б трішки краще знати цього читача в обличчя, наприклад.
 
– Чехи, на щастя, люблять поезію. Я думаю, що Ваша книжка матиме успіх. Хочу Вас запитати про ще одну книжку – «Месопотамію», яка готується до виходу в Україні.
 
– Уже вийшла два тижні тому.
 
– А які твори увійшли до збірки?
 
– Це така дивна книга. Вона дивна структурно, складається з двох частин. Перша частина – це дев’ять прозових історій, дев’ять оповідань, в яких події з одного оповідання перетікають у наступне. Фактично, це такий роман у новелах, можна сказати. Вона дуже харківська, події відбуваються у Харкові, там географічно дуже чітко означені місця, де розгортається сюжет, з назвами вулиць, з якимись будинками, які харків’яни знають. А друга частина цієї книги – це 30 віршів, які фактично коментують прозу. Вони як доповнення, в них фігурують ті самі персонажі, ті самі герої, ті самі ситуації.
 
– А чи існує якийсь зв’язок між «Месопотамією», Вашою найновішою книжкою, і Майданом?
 
– Ні, не існує. Це зовсім інша книга.
 
– А інспірація?
 

Майдан перетворився на символ народження нового громадянського суспільства. Майданом сьогодні «інфіковані» дуже багато українців

​​– Ця книга писалася до Майдану, і вона зовсім інакша. Вона не суспільно-політична, не соціальна, скоріше, дуже особистісна, лірична. Це, мабуть, найбільш лірична моя книга. І найбільш харківська книга.
 
Хоча, Майдан – це ж не лише ця територія, де стоять люди і протестують проти влади. Майдан сьогодні перетворився на певний такий символ народження нового громадянського суспільства в Україні. Майданом сьогодні «інфіковані» дуже багато українців і думаю, що багато з персонажів «Месопотамії» сьогодні стоять на Майдані.
 
– Скажіть, будь ласка, чи будете Ви у своїх творчих планах писати щось про Майдан? Наскільки він може бути інспірацією для творчої людини, для письменника, поета?
 

Збираюся писати книгу про ультрас, про футбольних уболівальників, які сьогодні охороняють українські Майдани

​​– Я не збираюся писати про Майдан. Але я збираюся писати книгу про ультрас, про футбольних уболівальників, які сьогодні охороняють українські Майдани, які вийшли підтримати протестувальників. Вони сьогодні стоять разом з нами на харківському Майдані. Знову ж таки, ідея виникла не тепер, не під час цих революційних подій. Я з цією ідеєю ношуся вже десь рік і сподіваюся, що десь ближчим часом почну її реалізовувати.
 
– А Якщо б Вас попросити охарактеризувати Майдан як суспільне чи політичне, соціологічне, соціальне явище. Який би Ви йому епітет вибрали?
 
– Він дуже живий у тому сенсі, що це дійсно якісь суспільні групи, які формуються прямо на наших очах. Це як незастигла лава.
 
– А куди вона витече?
 
– Це цікаво. У цьому є найбільша інтрига і я, наприклад, не готовий сказати, куди вона витече. Хоча, я сподіваюся, вона витече в якомусь конструктивному напрямку і з користю для всієї країни. Що принаймні, застигнувши, ця лава зцементує країну, не дасть їй розпастися.
 
– А Ви, як людина творча, Ви довіряєте людям, які стоять там?
 

Я довіряю не політикам опозиційним, не лідерам, а тим людям, які стоять біля сцени, щоденно виходять на вулицю і намагаються відстояти свої принципи, переконання

​​– Знаєте, в Україні я довіряю виключно цим людям. Не політикам опозиційним, не лідерам, які говорять зі сцени, а саме тим людям, які стоять біля сцени, тим людям, які щоденно виходять на вулицю і намагаються відстояти свої принципи, свої переконання. Тому що я багатьох з цих людей знаю особисто, я з ними спілкуюся, я чую, що вони говорять, і я бачу за ними велику правду.
 
– А чи можна до певної міри сказати, що саме Майдан є гарантією успіху тієї трійки чи четвірки опозиційних лідерів?
 

В цій ситуації не йдеться про трійку, про лідерів. Мені здається, що вони в цій ситуації є необов’язковими персонажами

​​– Та ні. Мені взагалі в цій ситуації не йдеться про трійку, про лідерів. Мені здається, що вони в цій ситуації є настільки випадковими й необов’язковими персонажами, що якось говорити про цей взаємозв’язок і про Майдан як гарантію для них я б взагалі не став. Я, наприклад, не переконаний, що ця трійця буде актуальною на політичній сцені, скажімо, через рік. У мене зовсім немає такої впевненості.
 
– В такому разі, яка константа, який найцінніший елемент тієї дії чи дійства, яке зараз відбувається на Майдані?
 

Громадські ініціативи, горизонтальні ініціативи, механізми, які формуються прямо тепер. Це те, чого не було в Україні

​​– Саме громадські ініціативи, горизонтальні ініціативи, механізми, які формуються прямо тепер. Це те, чого не було в Україні, скажімо, 10 років тому, та навіть 5 років тому. Коли дійсно ініціатива іде від громадянського суспільства, не від політиків, не від партійних штабів, а від рядових громадян.
 
– Наскільки, на Ваш погляд, справедливим є твердження, що на Майдані стоїть захід країни, а не відображені всі регіонів? 
 

Без підтримки сходу, півдня України, вся затія з революцією приречена на поразку

​​– У цьому є лише частина правди. Безперечно, там багато західняків. Можливо, вони більш організовані. Вони, безперечно, більш масово, більш цілісно підтримали Майдан, ідею революції. Але там так само багато людей з Центральної, Східної, Південної України. Інша річ, що так само багато східняків ідеї Євромайдану не підтримують. Не підтримували, не підтримують і навряд чи ближчим часом підтримають. Але тут слід розуміти таку річ, що в будь-якому разі без підтримки сходу, без приєднання до цих протестних акцій сходу, півдня України вся ця ідея, вся ця затія з революцією приречена на поразку.
 
– А чи потрібно переконувати схід і південь України у цьому випадку?
 
– Безперечно, потрібно. Саме цим і потрібно зараз займатися. Ці два місяці цим потрібно було займатися. І великою мірою ми там на сході цим і займаємося.
 
– Ви бачите перспективу в цьому?
 

Інформаційна війна розв’язана проти Майдану

​​– Це дуже важко. По-перше, є велика протидія з боку влади. По-друге, інформаційна війна розв’язана проти Майдану. А по-третє, є справді інертність суспільного мислення і це та реальність, з якою потрібно рахуватися. Дуже важко переконати людину, яка в принципі не готова почути щось нове, яка в принципі не готова змінювати свою точку зору, яка не налаштована до діалогу.
 
– Якщо підсумувати нашу розмову, як Ви думаєте, є світло в кінці тунелю, є надія на те, що в Україні врешті добро над злом, як говорив Вацлав Гавел, «правда і любов переможе»?
 

Те, що перемога буде все-таки за народом, я в цьому не сумніваюся і не сумнівався ніколи ні на хвилину

​​– Світло в кінці тунелю безперечно є. Інша річ, що поки що важко сказати, яка довжина цього тунелю і як довго ми будемо з нього виходити. У цьому сьогодні найбільша проблема. І якою ціною нам вдасться з цього тунелю вийти – це теж велика проблема. Це те, що непокоїть, я думаю, сьогодні багатьох. А те, що ми вийдемо, і те, що світло є, і те, що перемога буде все-таки за народом, я в цьому не сумніваюся і не сумнівався ніколи ні на хвилину. Тому що люди, які відстоюють свою свободу, вони просто не мають інших шансів, як перемогти.