Ніколи не мислив собі заняття, не пов’язаного з літературою чи книжками. Ще в школі почав збирати власну бібліотеку і досі цього ганебного заняття не лишив. Мінялися лише вектори інтересів. Коли висів на фантастиці і фентезі, назбиралося понад триста томів, які з часом віддарував, за одним винятком, у міську юнацьку бібліотеку. З того часу всі надлишки віддаю бібліотекам. В своїй тримаю тільки ті книги, до яких хочеться повертатися – поезію, дитячі книги, знакові та етапні для мене романи, трохи репортажистики, трохи історії середньовіччя, дуже багато професійної літератури з книжкового дизайну та типографії, а ще альбоми плакатного і вуличного мистецтва та графічні романи. Оскільки читаю кількома мовами, то все це йде таким собі вінегретом з української, російської, білоруської, польської, англійської, німецької, чеської, еспанської, тощо.

А до переліку 5 обрав ті книги, завдяки яким змінив оптику і кориґував світогляд.

ЧАК ПАЛАГНЮК, «БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ»

Не дивно, що це перший перекладений мною роман. Маніфест злости, шизофренії, драйву і волі до життя. Книга, що вплинула на кілька поколінь по обидва боки Атлантики. Я прочитав її якраз після виходу фільму, як закінчив школу. Просте й афористичне письмо Палагнюка сильно відшліфувало характер і змінило ставлення до життя. Наполегливість, впертість, віра в себе – хоч і своєрідно, але Чак цьому вчить. Після «БК» було багато злих і божевільних книжок, але враження від першої перебити не змогла жодна.

АНДЖЕЙ САПКОВСЬКИЙ, «САҐА ПРО ҐЕРАЛЬТА»

Не сильно перебільшу, якщо скажу, що Сапковський найкращий оповідач з тих, кого щастило читати. Сюжет і атмосферність оповіді, щедро приправлені добрим гумором, розмаїтими мовами та розсипом літературних та історичних алюзій – цілком собі гурманське читання, незаслужено марковане як «фентезі». Жодних стереотипів жанру ви там не знайдете, ну а дракони... Дракони шифруються.

КИРИЛЛ МЕДВЕДЕВ,«ТЕКСТЫ, ИЗДАННЫЕ БЕЗ ВЕДОМА АВТОРА»

Поезії дуже багато, і вся вона дуже різна, і з роками світовідчуття одного улюбленого автора може виявитися геть чужим, але от саме ця книга маловідомого російського верлібриста стоїть для мене поруч із, скажімо, масивом польської поезії, від Тувіма до Сьвєтліцького. Справа в тім, що писання Мєдвєдєва взагалі не мають стосунку до загального уявлення про поезію – це щоденникові записи, часом розбиті на рядки, часом на абзаци. Усталеного і «поетичного» в них ще менше ніж в улюбленій книзі Андрія Бондара «Примітивні форми власності». Це поезія поза територією, для неї окресленої. Цим і тримає.

ФЕРНАН БРОДЕЛЬ, «МАТЕРІАЛЬНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ, ЕКОНОМІКА І КАПІТАЛІЗМ, XV–XVIII СТ.»

Броделя мені порадив на одному з Форумів Видавців Ростислав Семків. Мовляв, кожна освічена людина має його прочитати. От і прочитав. Три грубезних форматних томи. Можна лише сподіватися, що колись матимемо настільки детальний опис нашого життя і побуту – настільки об’ємний і переконливий, що легко переносить в епоху Ренесансу і Просвітництва. Обов’язкове читання для всіх істориків, авторів історичних романів і тих, хто подібно мені, здатен зачаруватися велетенською поживою для розвитку ерудиції.

CHIP KIDD, «BOOK ONE»

Кідда називають суперзіркою книжкового дизайну, і небезпідставно – ви теж бачили щонайменше одну його роботу – логотип «Парку Юрського періоду» з фільмів Спілберґа. Зрозуміло, що скелетом динозавра його здібності не обмежуються – велетенський том портфоліо Кідда дозволяє не тільки простежити розвиток книжкового графічного дизайну за останні 40 років на прикладі одного імени, а й зрозуміти що саме і чому нам слід наздоганяти на Заході з вітчизняним книжковим оформленням. Ідея, цимес, квінтесенція кожної книги, її таїна – викрита Кіддом і натяком розміщена на оправі. Коли ви бачите оформлену ним книгу, вам хочеться негайно взяти її до рук. Мабуть, найкращий комплімент для нашого брата.