Re: цензії
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
- 04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліДитяча душа дивиться на світ через казку
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
На брудершафт з Еросом
Епатажна поетка Леся Мудрак розповіла «УМ», які вірші вона пише для донечки, а також про свій фан–клуб на Балканах і дружбу з кабаре «Веселий Песець»
Леся Мудрак у літературному середовищі отримала неофіційний титул Місіс Катарсис. Вона сьогодні — одна з найяскравіших особистостей у жанрі еротичної поезії.«Футуризм! Хлєбніков! Тільки в українському трактуванні. Свіжо, зухвало, музично, що не схоже ні на кого з учасників», — так відреагував на виступ Лесі Мудрак і голова журі Всесвітнього фестивалю поезії «Дні Наїма» Агрон Туфа. Разом iз мексиканкою Лючією Вілагарсія Леся отримала першу премію фестивалю, вразивши журі експресією своєї поезії. Після повернення лауреатки з Балкан ми запросили її до розмови.«Мені так хотілося їх здивувати»
— Лесю, звідки ти дізналася про «Дні Наїма»?
— Несподівано для себе: про нього мені повідала моя давня подруга і колежанка, яка зараз мешкає на Балканах — Аня Багряна. Я надіслала переклади своїх поезій англійською, які мені зробила колишня однокурсниця і співмешканка по філологічному гуртожитку Аня Іванченко. І мене запросили взяти участь. Радості моїй не було меж. Фестиваль «Дні Наїма» існує вже 17 років, відбувається він у місті Тетово в Македонії, підтримується усілякими культурними центрами, міською владою. Сюди приїздять скульптори, художники, театрали, співаки, науковці з різних закутків планети. Цьогоріч на фестивалі були представлені 18 країн світу і загалом 40 учасників.
Узагалi, чотири дні фестивалю сприймаються як неймовірна феєрія... Зрештою, коли заходиш в університет, тобі навіть ніяково від того, що в живий коридор вишикувались викладачі і студенти, зустрічаючи поета. Ще напередодні закриття фестивалю поетів розбирають по джипах. Коли у тебе з’являється свій фан–клуб і тобі вслід скандують «Кличко і Лесья Мудрак — форевер!» — відчуття неймовірне!
— Не боялася, що не зрозуміють?
— Насправді я там відчувала шалений енергетичний вибух і одночасно дискомфорт від мовного дисбалансу. В очах глядачів я бачила насамперед подив від несподіванки «та–а–а–ке» почути і побачити. Вони були дещо збентежені: хтось насуплювався, хтось іронічно сміявся, а хтось щиро захоплювався. Спочатку я боялася вийти на сцену. Боялася публічності, відвертості, бути не почутою, не зрозумілою... Але так хотілося їх здивувати, точніше — шокувати.
«Поезію треба сприймати як феєрію»
— Існує думка, що люди зараз мало читають, поезією взагалі не зацікавиш нікого. Багато людей приходили на твої вечори?
— Еротичною поезією можна зацікавитися (сміється)... Тому глядачів–слухачів чимало: як на сході України, так і на заході. Мовчу вже про закордон, де взагалі українську поезію цінують вище, ніж ми самі це робимо...
— Ти любиш творчі експерименти на сцені?
— Так, дуже. Специфічні експериментальні виступи чи на фрегаті «Петро Сагайдачний», чи із сіном, розкиданим по сцені, чи виконані під танго — викликають несподіваний захват у слухачів. Особливо, коли сприймаєш поезію як глибоку феєрію чи стоокий театр.
— Ти встигла «засвітитися» на зйомках кабаре «Веселий Песець».
— Я потрапила на зйомки передостаннього випуску їхньої програми на каналі ТВі. Мене туди рекомендували вічні революціонери українського слова, мої літрейдери (сміється) брати Капранови. Найцікавіше те, що з «театром КВН ДГУ» ми земляки, але зустрілися і познайомились уперше на передачі. Я вдячна тому вечору за те, що тепер ми товаришуємо з авторами програми та гостями, які були запрошені. На мою думку, гумор — це і енергія, і інтелект, і гра... Чим глибший гумор — тим потужніший позитив.
«У стосунках головне мати внутрішню довіру»
— У тебе специфічний жанр — еротична поезія. І ти — одна з перших українських філологів захистила кандидатську дисертацію з цієї теми...
— Так, і фахово можу стверджувати, що еротична поезія притаманна українській літературі. І були у нас барокові поети, і Тарас Шевченко, й Іван Франко, й Павло Тичина, і Раїса Троянкер, і Наталя Лівицька–Холодна, і Микола Вінграновський, не кажучи вже про наших сучасників, які писали еротичну поезію. І є незнищенна антична література й невичерпна класика...
— Але у більшості поетів лірика інтимна, а в тебе швидше — епатажна, артистична, демонстраційна. Часто доводиться стикатися з неприйняттям, нерозумінням?
— Це не дивує: споконвіку нестандартне, епатажне слово закидали камінням, спалювали на вогнищі, розмазували по стінах критики... Еротична поезія — це виклична панна з віртуозними вивертами, випадами й екзистенційним внутрішнім світом. Оголеність, відкритість переживання — це завжди глибока філософія, філософія вміння опинятися на кону самотності, в полоні роздягальних поглядів юрби. Але іноді мені видається, що у моєму варіанті відбувається підміна понять, коли тонку і вишукану еротику ототожнюють iз порнографією.
— Не образливо?
— Я десь уже внутрішньо загартована. Мою поезію можна сприймати або не сприймати, захоплюватись або зневажати. Золотої середини тут немає. Але боляче чути, як подейкують: от, це ж вона та–а–а–ке пише, значить, вона — така і в житті... Найбільше виводить iз рівноваги саме цей факт, коли одружену жінку, котра має маленьку дитинку, просто підсвідомо, а іноді й свідомо змішують iз брудом. Треба вміти розділяти сцену і життя.
— А як чоловік ставиться до твоїх творчих експериментів?
— Я — щаслива жінка! Який би не заскладним видавався побут — усе налагоджується при домашній затишній аурі та міцній родині. У стосунках головне — мати внутрішню довіру і вміння підживлювати почуття. Мій чоловік — відомий літературознавець Юрій Ковалів. То кому ж, як не йому, знати і відчувати творчих людей. Підтримка з його боку — величезна
— Він допомагає виховувати донечку, доки ти у роз’їздах?
— У деякі відрядження ми їздимо разом, а в усіх інших варіантах він iз моїми батьками — вони приїздять iз Дніпропетровська — лишається з Даринкою, якій скоро три рочки.
— Багато поеток, ставши мамами, починають писати дитячі вірші. У тебе є уже щось для Даринки?
— У мене є кілька віршів для діток, написаних до народження Дарини.... Але, коли я відчуваю, що вони не привертають увагу оригінальністю чи інакшістю, не наважуюсь їх друкувати. Це, очевидно, альбомні варіанти мого мікрокосму.
ДОСЬЄ «УМ»
Олеся Мудрак, поетка
Народилася у місті Легніца (Польща).
Жила і навчалася у Дніпропетровську.
Захистила першу в Україні дисертацію на тему: «Еротична лірика: жанрова специфіка та ідіостилі».
Автор збірок: «Оголена самотність» (2006) та «Горизонтальна зебра» (2009) (у співавторстві з Ю. Ковалівим).
Учасниця численних конференцій, фестивалів, літфорумів, теле– та радіоефірів.
Вірші перекладені польською, німецькою, білоруською, болгарською мовами.
Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО
Коментарі
Останні події
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
- 12.09.2026|15:01Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
- 11.09.2026|19:50Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
