Справжнє ім´я письменниці — Ірина Чернова. 25 вересня вона представила новинку в київській книгарні "Є".

— Роман писала в хаті, яку ми два роки тому купили у глухому селі на Чернігівщині, — розповідає Люко Дашвар. — Там завжди спокійно і тихо. На нашому городі гуляють лелеки, у саду ростуть яблуні й груші. Там я не бачила білбордів, а замість звуку машин чула пташок. Щодня ставила перед собою нереальний план. Хоч і не завжди вкладалася, це дисциплінувало. Натхнення ніколи не чекала. Це не тендітна муза, що несподівано опускається на плечі, а грубий мужик, якого треба обламати. Робочого кабінету в мене немає. Працюю у спальні за великим столом із комп´ютером. Недавно почала роботу над новим проектом. Перед тим, як приїхати сюди, три дні не виходила з дому.

У новому романі йдеться про 21-річну киянку Майю Гілку. Вона купує стару хату в покинутому селі й переїжджає туди. Там закохується в кульгавого хлопця Толю Гороха.

— Слова для мене важать менше. Лише вчинки моїх героїв можуть їх охарактеризувати. Саме тому в романах не даю довгих і нудних описів. Натомість є постійна дія. Це робить книжки динамічними.

Із залу піднімається висока дівчина в червоному шалику.

— Останню вашу книжку дочитувала в метро, — каже. — Всю дорогу з очей котилися сльози, ніяк не зупинялися. Тоді пошкодувала, що не дочитала її вдома.

— Переживала разом із кожним героєм, — відповідає письменниця. — Але книжки мені не діти. Бо дітей оберігатиму все життя. А книжки — це минуле. Я пережила ті емоції, а потім відклала.

За годину Люко Дашвар починає роздавати автографи. За 40 хв. підписує 64 книжки.

— Мені найбільше сподобався ваш роман "Село не люди", — хлопець у чорній шкірянці простягає письменниці книжку. — У вас дуже гарна мова і прикольні жарти.

— Я завжди була російськомовною. Якогось депресивного дня лягла й подумала: "Що я в цьому житті зробила? Що після мене залишиться?" Наступного дня звільнилася з роботи і почала писати. Всі романи — українською, потім почала розмовляти цією мовою. Російською я теж пишу, проте вона в мене виходить бідною. Найвдалішою своєю книжкою вважаю "Рай. Центр". Вона найважливіша з усього, що я писала, бо далася найважче. Але читачам вона подобається найменше.

Світлана КОРЖЕНКО