Re: цензії
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
- 04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліДитяча душа дивиться на світ через казку
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Ірина Фаріон: На таких і кулі шкода
Народний депутат від ВО СВОБОДА Ірина Фаріон минулого тижня презентувала в Сумах свою книгу «Мовна норма: знищення, пошук, віднова». Вона говорила про український правопис зразка 1929 р., до якого вважає за необхідне повернутися, про сучасну політичну ситуацію та про менталітет українців. В СумДПУ ім. Макаренка студенти і викладачі вітали її п’ятихвилинною овацією, політичні супротивниками – плакатами і вигуками «Фашисти!»
r: У своїй книзі Ви фактично пропонуєте повернутися до українського правопису зразка 1929 р. Наскільки актуальна ця ідея, чи сприймуть її українці?
Ірина Фаріон: Я не думаю про його повернення, я сама його повертаю своїми працями, у тому числі цією книгою, я сама користуюся цим правописом. Для когось вона стане прикладом до наслідування, для іншого — підставою задуматися, ще для когось – способом відкриття правди. Звичайно, ідеального правопису не існує, але ще в 1929 р. така знакова постать, як Юрій Шевельов (видатний вчений-славіст та історик української літератури – авт.) казав, що правописом 1929 р. жива українська мова унормована якнайкраще. Звідки в українській взялося слово «соціальний» замість «соціяльний», «кафедра» замість «катедра» і так далі? В українській мові діє багато норм, які у 1933 р. творили Наум Каганович та Іосиф Сталін, аби наблизити норми української мови до російської. Ми повернулися до свого історичного прапора, гімну, малого герба – чому ж нам не повернутися до нашого правопису?
r: Зараз влада готує так званий «народний референдум», за результатами якого має бути розпущена нінішня Верховна Рада та змінено виборчий закон. Що цьому сценарію збирається протиставити Об’єднана опозиція?
І.Ф.: Вони розуміють, що зараз у парламент прийшли хлопці, які ходять як до бібліотеки, так і до спортзалу, що силою розблокувати парламент не вдасться, бо дістануть трибуною по голові — саме трибуною, а не просто табуреткою. І ось так звана «більшість» втекла від меншості – в буфет Верховної Ради. Насправді більшості немає — вони втекли, щоб «проголосувати» закони, які не пройшли би у сесійній залі. Тому «більшість» не допустила туди представників нашої лічильної комісії. Насправді це беспомічність, ганебна поразка та агонія. Проти них вже піднімаються східні і південні області, які вони «приватизували» на праві феодалів у «вічне» володіння. У них нічого не лишилося, крім грошей. Але гроші – це не все. Влада розуміє, що приборкати народ неможливо, тому і вигаданий цей референдум, щоб відвести суспільну енергію на манівці. Що ми будемо робити з цим – не скажу, не можу розголошувати. Але плани є. Ми думаємо про розгортання акції «Вставай, Україно!», адже човен протесту має розгойдуватися! Помаранчева революція 2004 р. теж розпочиналася з акції «Україна проти Кучми» зразка 2001 р. Що ми маємо у Верховній Раді — вони вже не можуть проштовхнути свої закони, ми ще не можемо. Зараз ми максимально маємо піднятися, щоб виступити разом, масштабною силою проти влади. У свій час «веселі яйця» врятували Україну, тепер її врятують «веселі сніжки» — ви розумієте, про що я. Коли мене запитали, чи засуджую випадок з регіоналками (під час мітингу 2 квітня біля Верховної Ради – авт.), я відповідаю, що мої виборці у Львові кажуть: «На таких і кулі шкода».
r: Останні два місяці в Україні триває війна пам’ятників – свободівці знищили памятник Леніну, на Західній Україні невідомі нищать монументи Степану Бандері та Роману Шухевичу…
І.Ф.: Це відповідь коммуністів та регіоналів на те, що відбувається у верховному терраріумі. Насправді все розпочалося з наших перемог у парламенті. По-перше, ми змусили їх говорити українською, по-друге разом з усією опозицією добилися персонального голосування. Якщо голосування не персональне, картка виймається і відбувається переголосування. Це затримує процес, механізм рипить, скрипить, але працює правильно. Тоді регіонали знову почали говорити російською. Ми (мається на увазі фракція ВО «Свобода» — авт.) кричимо їм «Українська!», а вони у відповідь почали закрикувати нас словом «Фашисти». Кричать з 208 депутатів (Партії регіонів і Компартії – авт.) не більше 60. Але швидко зрозуміли, що нас не уколошкати, бо у нас це «поклик крові». Тоді з’явилася ініціатива щодо відкликання нашого віце-спікера Руслана КОШУЛИНСЬКОГО, тоді на Західну Україну і поїхали бригади, які вночі почали нищити пам’ятники Бандері і Шухевичу. Степан Бандера народжений польским гнітом, як Тарас Шевченко — царським гнітом.
r: Дещо банальне запитання: Ваші враження від поїздок Східною Україною та візиту до Сум зокрема?
І.Ф.: Я так рвалася сюди, до вас, через якесь містичне бажання обійняти всю Велику Україну. Не знаю, чим це пояснити. Я корінна львів’янка, західну Україну об’їздила аж до найменшого села. Але я розумію, що відродження розпочнеться тут, на Великій Україні. Напевнее, ще ніколи як політик не відчувала цієї єдности всього «українського тіла» від Луганська до Ужгорода. І за це сумчанам дякую. Сьогоднішня зустріч в педуніверситеті була феєричною, я відчула себе немов би у великій родині.
Коментарі
Останні події
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
- 12.09.2026|15:01Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
- 11.09.2026|19:50Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
