Він є другим за величиною після Франкфуртського і тривав 14-17 березня. Публіцист їздив на запрошення організаторів. Ярмарок також відвідала делегація українських письменників.

Що представляли на ярмарку?

- Це була спільна польсько-українсько-білоруська панель. Головна тема - національна ідентичність. Як у Білорусі, так і в Україні тепер така ситуація, що нація перетворюється в меншину. Звичайно, у Білорусі ситуація страшніша за нашу. Під час обговорення зрозумів, що у них більш традиційне розуміння нації - як натуральної, природної, ледь не вродженої спільноти. На мою думку, нація - це соціальний конструкт. То у нас відбулось зіткнення двох ідей. Також маємо дещо різне розуміння демократії. Вони розуміють її як волю більшості. Але цього не достатньо. Бачимо на нашому прикладі, як працює демократія без ліберальності. Перетворюється у карикатуру. Більшість може проголосувати за те, щоб когось з´їли. І хіба це буде ліберальним рішенням? Це - варварська демократія.

Як у Німеччині сприймали Україну?

- На цьому ярмарку Україна була набагато краще представлена, ніж, наприклад, 10 років тому у Варшаві. Це була державна ініціатива, цьогоріч - приватна, делегацію письменників спонсорував Фонд Ахметова. Тоді це було просто жалюгідно. Україна присутня - а це вже добре. У Німеччині багато української літератури. Але не треба тримати ілюзій, що Україна була там головною темою. Ми трохи спізнилися. Треба було починати їздити після Помаранчевої революції - тоді нами цікавилися, а не зараз, коли опинилися на задвірках європейської свідомості. Саме тоді мене попросили написати книжку німецькою. На ярмарку підходить німець і просить підписати мене цю книжку. Більше того, витягує часописи з моїми текстами. А я майже не говорю німецькою, а він не володів англійською, то не змогли з ним порозумітися. Залишилося загадкою - чому німець приніс цілу купу текстів Рябчука. Тому важливо вчити мови і, щоб тексти перекладалися. Дуже мало маємо перекладених книжок. А німці українською, звісно, й обкладинку не зрозуміють.

Які теми викликають найбільший інтерес у європейців?

- Суспільно-політичні. Усіх цікавить повсякденне життя. Суто літературні теми не так цікаві. Ярмарок має дуже добру рекламу. Все місто живе ним. На самій події - карнавальна обстановка. Для молоді - це привід побавитися, перевдягаються у фольклорні костюми, різних демонів, відьм. Трошки нагадує Гелловін. Межі розширюються, це не просто книжковий ярмарок. Також є багато музичних презентацій, концертів. Промоційний захід для книжки взагалі. Як нам у них книжковий ярмарок - не для роздрібного . У Лейпцигу не продають книжку.

Що треба зробити протягом року, щоб на наступному ярмарку ще краще представити Україну?

- Перекласти українські книжки німецькою. Якщо фонд Ахметова проспонсорував таку поїздку, було б добре якби вклав гроші і у переклади. Україна мало знана. Добре, коли приїжджає молода і цікава команда авторів. Але треба, щоб їхні книжки були перекладені.

Вже є з десяток авторів, які присутні у Німеччині: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Любко Дереш. Але немає Юрія Винничук, а міг би бути. Тарас Прохасько дуже герметичний, але і його можна перекласти. Чехи переклали і була дуже успішна презентація. Також не дооцінюємо нашу масову літературу, забита російським кітчем. Її також можна представляти. Зокрема, чудово пише Євгенія Кононенко. Також прості читання вже не так цікаві, краще організовувати дискусії, спільні заходи з колегами-іноземцями. Вони можуть стати паровозом, який нас туди затягне.

Тетяна ІВАНОЧКО