Він переміг у номінації "Красне письменство" серед прозових творів.

"Ми знаємо Кожелянка як творця альтернативної історії в українській літературі. Дивно, що остання книжка вийшла не схожою на його попередні твори, - каже літературознавець та експерт рейтингу Дмитро Дроздовський. - Автор змалював апокаліптичне бачення України через своїх героїв. Головному персонажу Пантелеймону Людинюку відкривається метафізичне бачення поневоленої, знищеної, озлобленої країни. Він продовжує йти свої життєвим шляхом, зустрічаючи на дорозі національних покручів з покаліченими душами. Його друг тікає у філософію буддизму, аби не бачити навколо людського занепаду. Це іронічний персонаж. З одного боку він вибудовує сімейне щастя з глухонімою повією, з другого боку вірить у високі ідеали, які може пізнати тільки очищений буддистський розум. Автор співвідносить це з потребою очищення свідомості українців, які пережили радянський період. Інакше країна приречена, а у кожному наступному поколінні рівень деградації і морального звиродніння буде ще більшим. Кожелянко говорить, що страшні пост-тоталітарні метаморфози людської душі не припинилися і зі здобуттям української незалежності. Як на мене, у цьому сила роману. "Діти застою" - це критика радянської доби".

Василь Кожелянко помер 2008-го від серцевого нападу. За кілька місяців до смерті передав рукопис на редагування публіцисту Олександру Бойченку. Головний герой "Дітей застою" Пантелеймон під час служби у радянській армії змінює світогляд та вирішує стати дисидентом. Він буває у КДБ, у 1990-х торгує на базарі, започатковує бізнес, переживає Помаранчеву революцію.

Автор сатирично зобразив реальних персонажів чернівецького політичного та творчого середовища. Роман вийшов у чернівецькому видавництві "Книги-ХХІ".

Анна БАЛАКИР