А відомою стала завдяки своїй сестрі Каті. Саме про неї перша Оліна книжка "Сестричка", яка увійшла до довгого списку премії Дитяча книга рокуВВС-2012.

ВВС Україна: Розкажіть про свою книжку, про що вона в кількох словах?

Оля Русіна: Ця книжка це збірка історій з життя моєї молодшої сестри. Більшість з них взята із спостережень за її життям та іграми, вигадками. Деякі взяті з мого власного дитинства. Це наче підбірка веселих історій, гумористичних.

ВВС Україна: Як би ви самі визначили її жанр?

Оля Русіна: Повість для дітей. Там і написано, що це маленька повість для дітей.

ВВС Україна: Головний персонаж вашої книжки – сестричка Ксенія. Вона дуже дотепна, дуже кмітлива, винахідлива, весь час придумує нові цікаві розваги для себе та своїх друзів. А якою в дитинстві були ви? Чи про вас можна було написати книжку?

Оля Русіна: Я думаю, про кожну людину можна було б написати книжку, але якби я писала книжку про себе, вона значно відрізнялася тому, що у нас різні характери. Я в дитинстві була спокійніша. Можливо, якась не така відкрита і товариська, я більше спостерігала за всім. А у моєї сестри дуже багато друзів, вона з усіма одразу намагається завести знайомства. Ми взагалі майже протилежні за характером, але це не заважає жити дружно.

ВВС Україна: А як сестричка сприйняла те, що вона стала героїнею книжки? Вона не протестувала?

Оля Русіна: Насправді мою сестру звати не Ксеня, як у творі, а Катя. Тому що коли я надіслала рукопис до видавництва, виявилось, що в цій же серії "Обережно: дівчатка!" є вже дві книги з різними варіаціями цього імені – Каті і Кейт.

Мені порадили змінити це ім’я, а я згадала, що коли я тільки починала писати цю книгу, я теж хотіла, щоб її звали інакше. Я назвала дівчинку Ксенією, а потім передумала і назвала її Катею. І Маріанна Савка запропонувала мені назвати її знову Ксенією. І я вирішила, що це – доля. І так з’явилася ця героїня з таким іменем.

А сама Катя мені завжди каже: "Ти маєш бути мені вдячна, я дала тобі матеріал для книги!", а їй кажу: "Ти теж маєш бути мені вдячна, бо я тебе прославила!".

ВВС Україна: Ви не боїтесь, що вона колись напише книжку про вас "Моя доросла сестричка"?

Оля Русіна: Підросте – побачимо. Я буду дивитись, що вона там писатиме і буду цензурувати її книгу.

ВВС Україна: Як ви думаєте, чи може книжка, де головним персонажем є дівчинка, бути цікавою для хлопчиків? Чи можуть читати вашу книжку "Сестричка" хлопчики?

Оля Русіна: Чому ні? По-перше, там є герої не тільки дівчатка, там є двоє головних героїв також друзі Ксенії – це брат і сестра, також списані з реальних її двох друзів. І вони також цю книгу читали, і хлопчик прочитав, і в принципі – нічого такого.

ВВС Україна: На вашу думку, дитяча книжка має бути такою, щоб дитині хотілось її дочитати до кінця?

Оля Русіна: Дитяча література – це взагалі такий дуже специфічний жанр. На перший погляд, він легкий, але коли я починала писати цю книгу, я перший розділ прочитала сестрі і її друзям і зрозуміла, що я пишу взагалі неправильно, тому що діти не сприймають якихось великих описів, великих прозових частин. Для них потрібні якісь діалоги, якась динаміка. І тоді я зрозуміла, що треба щось змінити.

І мені зараз здається, завдяки моєму ще невеликому досвіду, що книжка має бути близька найперше кожній дитині, тобто, відтворювати якийсь узагальнений дитячий образ, бути близькою до дитячої психології, щоб дитина себе впізнавала, і їй хотілося знати, що буде далі.

Мене дуже багато читачів знаходили в Інтернеті після виходу цієї книжки, які казали, що дуже приємно читати про такі історії, які могли б трапитись з кожним із нас. І я гадаю, що це вирішальний чинник.

ВВС Україна: Скажіть, яким ви уявляєте свого ідеального читача?

Оля Русіна: Це складно сказати. Коли я була на форумі у Львові на моїй першій презентації, потім ще в Києві також були презентації, до мене дуже багато дітей підходило з батьками, хотіли сфотографуватися, я їм підписувала книги.

Я не можу сказати, що я когось виділяла більше або менше. Для мене кожна людина, яка до мене підійшла, була дуже приємною. Бо я сама ще по суті дитина, мені ще немає сімнадцяти. І тому я не можу сказати, що є якийсь такий ідеальний образ, який би я хотіла коли-небудь побачити. Мені приємний кожний знак уваги.

ВВС Україна: І останнє запитання. Яку останню книгу ви прочитали?

Оля Русіна: Останню книжку я прочитала Бориса Пастернака "Доктор Живаго". Я її читала, навчаючись в університеті. У мене було дуже мало часу, я читала переважно ночами. У нас немає такої програми, тому що зараз зарубіжну літературу ми проходимо найдавнішу.

А з української літератури також давню літературу. Тому я хотіла почитати цю книжку і почитала, збиралась подивитись фільм, але ще не зібралась.

ВВС Україна: А в дитинстві улюблену книжку мали?

Оля Русіна: А в дитинстві дуже багато читала Всеволода Нестайка і завдяки йому почала щось писати. Я прочитала одну з його книжок, яка називається "Незвичайні пригоди в лісовій школі", і там була одна героїня другорядна, яка мені дуже сподобалась. І мені було дуже образливо, що їй так мало уваги приділили в книжці. І я подумала: напишу про неї свою книжку. В мене був зошит на 12 листочків шкільний, і я там написала повість на дві частини про цю героїню і власне після цього я почала щось писати.

І ще мені дуже подобалось вже пізніше у "Видавництві Старого Лева" серія "Читання для реготання", там, де видають книжки Джерелі Стронга. Я їх дуже любила і дуже люблю і, можливо, навіть в якомусь плані на них рівняюсь, тому що вони шалено смішні, дуже позитивні такі, світлі, добрі. Дуже класні.

З Олею Русіною розмовляла Євгенія Ковалевська.