— Любовний жіночий роман — жанр, що видно по обкладинці. Тому можна брати будь-яку рожеву книжку "з бабою" і читати, — каже київська письменниця Ірен Роздобудько, 50 років. — Це якщо хочете щось любовне. Із зарубіжної прози порадила б ізраїльську письменницю Діну Рубіну. Вона пише про кохання і як чоловік, і як жінка. Я все її перечитала. Сподобалися книжки "Біла голубка Кордови", "На сонячному боці вулиці". З українських авторок раджу всіх, хто на слуху. Наприклад, новий роман Галини Вдовиченко "Купальниця". Зачепив мене саме сюжетом — про дівчину з провінції, яка потрапляє до столиці.

— Жіночий роман — не обов´язково книжка про суто легковажні речі, — каже львів´янка Галина Вдовиченко, 53 роки. — Це переважно психологічно хороша проза. Письменницю Ольгу Токарчук вважаю чи не найсильнішою в польській літературі. Для дівчат порадила б книжку польки Барбари Космовської "Буба". Купувала її для племінниці. Вона сказала, що гумор класний. Кілька років тому відкрила французьку письменницю Марґеріт Дюрас. Її роман "Коханець" надзвичайно чутливий. Писала його 70-річною. Він про її перше кохання.

Роман розповідає про подорож В´єтнамом 15-річної дівчини. Там вона зустрічає 37-річного заможного китайця, який стає її коханцем. Його справжнє ім´я письменниця так і не розкрила. Коли за книжкою зняли фільм, він уже помер. Твір переклали на 48 мов. Французьке видання мало наклад понад 2, 4 млн примірників.

Канадійка Сьюзан Кларк — улюблена зарубіжна авторка львівської письменниці Галини Пагутяк, 54 роки.

— Кілька років тому вперше переклали російською її роман "Джонатан Стрендж та Містер Норелл". Це величезний том на 800 сторінок. Написаний у стилі фентезі, але набагато серйозніше. "Гаррі Поттер" порівняно з ним — дешева халтура. Взагалі, волію читати нашу українську жіночу класику, наприклад, Ірину Вільде. Там немає брутальних сцен.

Вікторія ХОМЕНКО