Лариса Денисенко

Мені здається, що жінкам подобаються не тільки мармулядово-зефірні оповідки про пристрасне кохання, однакові, з обов´язковим гарним фіналом, а й твори складні, чуттєві, багатошарові, забавні та сентиментальні.

"Повернення у Брайдсхед" Івлін Во. Про те, що відбувається, коли чоловік, зачарований всією родиною, зрештою пристрасно закохується у жінку, котра належіть іншому, і в котру він закохався ще тоді, коли вона була зухвалою модною штучкою, а він стриманим молодим художником, другом її дивакуватого брата. "Подружжя" Джона Апдайка. Девіз цієї книжки - свінгуємо разом - і це не стосується танців. Це стосується родинних зрад, котрі урізноманітнюють життя кількох американських родин в невеличкому провінційному містечку.

"Мандоліна капітана Кореллі" Луї де Берн`єр. Вона про кохання, яке вижило у війну, про справжність почуттів та розуміння головного в нашому заплутаному житті. Після того як прочитаєте – можна подивитися екранізацію книжки з Пенелопою Крус та Ніколасом Кейджем.

Євгенія Кононенко розповідає про стосунки, почуття між чоловіком та жінками, історію сучасної України в своєму новому романі "Російський сюжет". Тут не без алюзій до видатного поетичного роману Олександра Пушкіна.

Клаптикові спогади про минуле, історії різних людей, п´янкі, трав´яні, духмяні в романі"Чебрець в молоці" Наталки Сняданко. І не можу не запропонувати й свою книжку, а саме: "24:33:42", комедійні стосунки між однією жінкою та двома чоловіками: дорослим та не дуже.

Галина Пагутяк

Галини Вдовиченко "Бора" та "Купальниця". Сподобалося увагою до деталей життя. Типово жіноча вишуканість.

Із зарубіжних є одна улюблена авторка. Кілька років тому її вперше переклали російською. Це роман "Джонотан Стрендж та Містер Норелл". Це величезний том на 800 сторінок — можна сказати у стилі фентезі, але набагато серйозніше. "Гаррі Поттер" порівняно з ним - то дешева халтура. Можна сказати це елітарна література.

Якщо чесно волію читати нашу українську жіночу класику. Нещодавно перечитала Ірине Вільде, її величезний перший том творів. Уляну Кравченко "Записки вчительки". Наталену Королеву. Там немає брутальних сцен.

Галина Вдовиченко

Взагалі розглядаю жіночу прозу, як прозу написаною жінкою. Це не обов´язково роман про якісь суто легковажні речі. Це переважно психологічно хороша проза. "Бігуни" Ольги Токарчук - це якщо з останніх її романів. Вважаю її в польській літературі чи не найсильнішою. Там і психологія, і сюжет, і стилістично вона мені подобається.

Для дівчат порадила б книжки Барбари Космовської "Буба" і "Буба-2". Купувала її для своєї племінниці. І сама перед тим прочитала. Племінниця сказала, що гумор класний і іронія є. Там йдеться про дівчинку, якій 14 років. Про її стосунки з батьками, дідом.

Кілька років тому відкрила для себе французьку письменницю Маргеріт Дюрас. Її роман"Коханець" надзвичайно чутливий. Коли вона його писала їй було вже за 70 років. Це певною мірою автобіографічний роман, про її перше кохання. Порадила би жінкам будь-якого віку - від 16 до 80 років.

Із російських письменниць можна брати будь-яку книгу авторок Людмили Уліцкої або Діни Рубіної. Якщо вже читати сучасну російську жіночу прозу, то саме їх. Приміром, в"Казусі Кукоцкого" Уліцької, мене вразила одна з ідей письменниці. Лікар, який все життя рятував жінок з безвихідних ситуацій, не зміг врятувати свою доньку. Бо ж людина, яка повністю присвячує своє життя певній "темі" дуже часто стає її жертвою. І це тільки одна з сюжетних ліній цього роману. От зараз говорю і все одразу спливає в пам´яті. Персонажі дуже живі.

Роман Ірен Роздобудь "Якби". Там є переходи від сучасності до дитинства героїні в 80-ті роки. Ще дуже люблю Іренин роман "Виховання жінки в умовах не придатних до життя". Подругам даю читати усіх наших дівчат, моїх колег - українських письменниць. Нещодавно дала читати знайомій "Уріж" Галини Пагутяк. Важко назвати її твір саме жіночою прозою. Він дуже екзотичний.

Наталка Сняданко

"Піаністка" австрійської письменниці Ельфріди Єлінек. Його у свій час екранізував Міхаель Ханеке в однойменному фільмі. Також німецьку авторку Юдіт Герман "Нічого крім привидів" та "Аліса". Її безумовно можна віднести до жіночої прози.

А ще роман Тані Малярчук "Біографія випадкового чуда". Подобається як вона відчуває світ. Радила б романи Ірени Карпи та Лариси Денисенко.

Іще, до прикладу, книгу, написану від імені жінки - "Вивезена". Німецький автор Йозеф Вінклер описав як українку у 1943 році гітлерівці вивезли на примусову роботу до Австрії. Письменник відтворює її потік свідомості. Сподобалася саме манерою написання.

Ірен Роздобудько

Любовний жіночий роман – це окремий жанр, якого в принципі видно по обкладинці. У нього дуже цільова аудиторія. Тому можна вибирати будь-яку рожеву, з бабою обкладинку і читати. Це якщо хочете читати щось любовне.

А взагалі-то з жіночої зарубіжної прози порадила б читати Діну Рубіну. Вона пише про кохання і як чоловік, і як жінка. Я все її перечитала. Сподобалася "Біла голубка Кордови", "На сонячному боці вулиці".

Потім, я дуже люблю як "унісекс"-літературу Мілана Кундеру. Там і любов, і філософія, і підтексти. Читайте "Жарт" або "Вальс на прощання". Стефана Цвейга "Фіалки по п´яницях" і звісно з Франсуаза Сагана можна брати всього і читати.

З українських сучасних просто раджу читати всіх хто на слуху. Наприклад, новий роман Галі Вдовиченко "Купальниця". Зачепив мене саме сюжетом. Він про дівчину, яка потрапляє в столицю з провінції. Про те, як складаються її стосунки з людьми.

Вікторія ХОМЕНКО