Re: цензії
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
- 04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліДитяча душа дивиться на світ через казку
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Борис Акунин. Девочки и медведь
Сказка про то, как озорные девчонки пришли дразнить медведя в его берлогу и что из этого вышло, становится всё печальней.
Сегодня я съездил к зданию Хамовнического суда, где началось разбирательство по «Делу кощунниц».
Надо сказать, что мое отношение к этой истории по мере ее развития менялось.
Я не поклонник панк-стилистики. Она, собственно, для того и существует, чтобы эпатировать косный истеблишмент. Я - часть косного истеблишмента, поэтому я исправно эпатировался. Мне решительно не понравились половые безобразия в зоомузее и пляски с воплями в церкви. Мне всё это и не должно было нравиться - иначе это не было бы контркультурой. Контркультуру я не люблю, я типичный представитель благопристойных буржуазно-обывательских ценностей.
Но именно эти скучнейшие, тривиальнейшие ценности не позволяют мне спокойно наблюдать, как косолапая, когтистая госмашина мстительно рвет и грызет трех юных хулиганок. Правила вышеупомянутой благопристойности предписывают в подобных случаях заступаться.
Переулок, где находится суд, выглядел сегодня утром вот так:
Медведь испугался, что заступников придет много. Но их была горстка - меньше, чем журналистов.
Журналисты спросили, почему я сюда пришел.
Причина вообще-то вот:
Но не говорить же в камеры и микрофоны вещи, которые и так очевидны: «Нельзя позволять, чтобы зверь-людоед жрал живых девочек».
Поэтому я отвечал гражданственное.
Что Верховный Суд отказался рассматривать письмо деятелей культуры в защиту трех девушек, потому что под обращением нет наших подписей и неизвестно, подписывали мы письмо в действительности или нет, и вообще все мы не «участники процесса», а посторонние лица. Вот я и пришел засвидетельствовть: подпись действительно моя. А кроме того я считаю себя самым непосредственным «участником процесса», поскольку, если гражданский суд превращается в церковную инквизицию, это касается всех и каждого.
Чем всё кончилось, вы знаете. Прокуратура потребовала оставить девочек в тюрьме еще на полгода. Судья Марина Сырова, достойная сотрудница бесстрашного судьи Данилкина, ответила косолапому чудищу: «Слушаюсь и повинуюсь».
Я думаю, что если бы к суду пришли не пятьдесят человек, а пятьдесят тысяч, исход дела был бы иным. Когда медведь-людоед видит рогатину, он приседает на задние лапы.
Скушает мохнатое животное живых девочек или нет, будет зависеть от нас с вами.
Борис Акунин
Коментарі
Останні події
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
- 12.09.2026|15:01Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
- 11.09.2026|19:50Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
