Дискусії  про  змін до  Податкового кодексу,  якими  передбачено ліквідацію з 01.01.2013 року податкових пільг для українських видавців та книготорговельних компаній, зводяться до пікіровки тих, хто вважає, що це стане початком кінця  українського книговидання, яке за 21 рік незалежності  України так і не зміцніло і не набуло фінансової стабільності, і  тих, хто відстоює думку, що умови для ведення бізнесу мають бути однаковими для всіх і що ті, хто заробляє на своїй діяльності,  повинні наповнювати державну скарбницю, з якої  потім виплачуються пенсії, стипендії  та зарплата працівникам бюджетної сфери. 

Додам до цієї дискусії трохи  арифметики.

Отже, середньостатистичне українське видавництво випускає середньостатистичну книжку,  видання якої обходиться йому у 20 грн. (не знаю, як їм це вдається, швидше за все недоплачують авторам, редакторам та персоналові).  Продає її в книгарню по 40 грн. Видавець отримує 20 грн. з кожної проданої книжки і може так-сяк продовжувати свою справу.  Кошти з книгарні йому часто надходять тільки через 12-18 місяців після того, як книжка продалася. Середньостатистична книгарня робить націнку 80% (дехто каже, що націнка сягає 200%, але приймемо за середнє 80%).  При цьому ні одні, ні другі  не сплачують ні ПДВ, ні податку на прибуток.

Таким чином, середньостатистичний українець може  купити середньостатистичну книжку за  72 грн. Не знаю, як кому, а мені  задорого,  якщо купувати на рік 100-150 книжок, як це роблять  всі люди, які читають професійно. 

Що  ж відбудеться після скасування пільг?  Всім відомо, що ПДВ є податком, який має регулювати  (тобто, стримувати) попит. Фактично, його сплачує не виробник і не посередник, а споживач. В результаті запровадження податку на додатну вартість книжка відразу подорожчає на 19% (ставка 2013 року) і коштуватиме  85,68 грн. Певна річ, що і видавець, і продавець книжок захочуть компенсувати за рахунок того ж  середньостатистичного українця  втрачений податок на прибуток, щоб залишити свої обігові кошти принаймні на рівні минулого року.  Це додасть до ціни книжки ще гривень 15. Таким чином, за книжку, яка у 2012 році коштує  72 грн.,  доведеться викласти понад 100.

 Якщо ж врахувати, що цей наш  середньостатистичний українець у 2011 році витратив на книжки аж 20 грн. (за даними Асоціації українських видавців, президент Олександр Афонін), в цьому році, здається, буде ще менше,  то зрозуміло, що в середньому за рік буде продано  приблизно вдвічі менше примірників книжок, ніж у 2011-му.

Хтось  скаже, що це не зовсім коректні підрахунки. Згодна, тому що не врахована девальвація гривні, яка настане після виборів (орієнтовно 20-25%), тоді й папір і енергоносії подорожчають, так що додайте ще 15-20% до ціни, інфляція  15-20%. Не здивуйтеся, якщо   2 січня ви прийдете в книгарню і побачите, що книжка, яку ви хотіли прочитати, коштує рівно вдвічі дорожче, ніж  коштувала 30 грудня.

А що потім? Неминучий крах малих видавництв, так-так, саме тих, які видають наших улюблених українських письменників, елітарну літературу і недорогі  книжки для дітей , скорочення асортименту і закриття малих книгарень.  А за тим настане переділ ринку,  масове вторгнення на звільнені полиці російської літератури, яка нову виявиться дешевшою за українську, а недалекоглядна  політика наших правителів щодо мовного питання ще пришвидшить цю інвазію, яка приведе до повної руйнації українських видавництв.

Не буду наводити в цій статті  приклади щодо ставок ПДВ на книжки в різних країнах світу,  але ви можете  переконатися, що  тількиодиниці мають ПДВ на книжки на рівні інших товарів.  Уряди і громадськість цих країн добре усвідомлюють,  чим загрожує зменшення доступу до освітніх і культурних можливостей через  їх подорожчання, - деградацією населення і втратою ефективності на внутрішньому і на глобальному ринках.

Ще одне. Держава могла б допомогти видавцям (і читачам) навіть ввівши податки, скажімо, як це роблять в Канаді і в скандинавських країнах: закуповувати  по 1 примірнику всіх видані книжки (крім вузькоспеціалізованих) для  усіх публічних бібліотек.  Якби  держава закупила у видавців  хоча б по 1 примірнику для кожної обласної, міської і  районної бібліотеки  України ( всього їх 658, якщо не помиляюся)  книжок для дітей, для самостійної освіти і розвитку, художньої літератури, довідників (приблизно 7000 назв),  хай би  вводили ці податки. Видавці вижили б, а люди мали б що читати. 

Але ще трохи математики: для такої закупівлі за цінами 2012 року потрібно  331 632 000 (триста тридцять один мільйон шістсот тридцять дві тисячі) гривень. Наступного року, після запровадження  податків, буде потрібно майже 700 мільйонів гривень. 

Зрештою, це не така й велика сума,  яка становить приблизно той відсоток з державного бюджету, який і виділяється в нормальних країнах на закупівлю для публічних бібліотек. Але - скільки ж виділяється в нас? Через Дежкомтелерадіо -  начебто 20 млн. на програму «Українська книга». Але в реальності попросили видавців спочатку видати книжки, а потім, можливо, їм заплатять.

Через  Мінкульт на поповнення бібліотечних фондів теж начебто 20 млн., які надійдуть, як завжди 28 грудня, в останній день здійснення платіжних операцій через  державне казначейство, а тоді ніхто нічого не встигне оформити і відвантажити.

І ще близько  10 млн. з  місцевих бюджетів  (це я, здається, якийсь аванс їм зробила,  відсотків принаймні на 30, але нехай). Тобто, в цілому по країні на поповнення фондів публічних бібліотек виділяється не більше, ніж 50 млн. грн., тобто в 6,5 разів менше від реальної потреби. 

Нема жодного натяку на те, що наступного року ситуація зміниться. При  прогнозованому зростанні цін це вже буде в 10-12 разів нижче норми, прийнятої в світі.

Чи не занадто дорого нам обійдеться наповнення державного бюджету?