Іван Андрусяк, як мало хто з дитячих письменників, уміє спілкуватися з малечею. Може, тому, що він сам виховує трьох «капосних малявок». А може, тому, що письменник до сьогодні не втратив уміння дивитися на світ по-дитячому. І напевне тому йому й вдалося так переконливо розповісти цікавущу шкільну історію Івася Бондарука, в якому не складно впізнати самого автора.

Під час презентації Іван Андрусяк спілкувався з маленькими читачами про капосних сестричок, єдиною вадою яких є те, що вони дівчатка, про те, звідки беруться діти, і про те, що робити, коли хочеться всього і відразу. Оскільки інформація ця була секретною і передаватися вона може лише справжнім малявкам, мамам і татам довелося закрити вуха. «Для того, щоб ваша найзаповітніша мета стала дійсністю, - по секрету розповів малечі Іван Андрусяк, - треба лягти на підлогу, почати бити ногами й гучно-гучно кричати. Такий спосіб, звісно, нічого не дасть:) Для реалізації кожної мети треба придумувати особливі, а не такі очевидні і не завжди дієві способи». А ось автор післямови до книжки, казкотерапевт Катерина Єгорушкіна попросила всіх нинішніх і колишніх дітей заплющити оченятка й уявити найбільшу мету свого серця. «Дуже важливими є ті труднощі, які ми долаємо на шляху до нашої мети, і те, чим ми готові пожертвувати на шляху до неї, - переконана Катерина Єгорушкіна. - Коли людина заради мрії готова висидіти чортика, як герой цієї повісті Івась Бондарук, вона таким чином закриває свою мету і власне серце. А як можна втілити в життя мету серця без зв´язку із своїм серцем? У такому випадку ви можете реалізувати зовсім не ту мету, до якої йшли, а потім прожити зовсім не своє життя. Тому я всіх закликаю прислухатися до свого серця і до своєї власної мети».

Цікаво, що саме робота над книжкою «Вісім днів із життя Бурундука», допомогла реалізувати дитячу мрію письменниці і художниці Ганни Осадко. «В дитинстві я дуже любила малювати в підручниках, - зізналася пані Ганна. - Мені за це завжди перепадало від класного керівника і бібліотекаря. А тут мені дозволили малювати на полях все, що я захочу. Тому у книжці багато бешкетливих, розбійницьких ілюстрацій. Зізнаюся, що головного героя я змалювала з автора книжки».