На сайте «Главред» состоялся чат с лауреатом І премии «Коронации слова 2011» в номинации «Романы» за произведение «Мантра-омана» Викторией Гранецкой. Общаясь с читателями, писательница рассказала, почему она не будет участвовать в «Коронации слова» в других номинациях, кому не следует читать ее роман-победителя, и объяснила, что такое мантра-омана. Кроме того, она заверила, что будет писать, даже если ее не будут печатать, и не будет считать это неудачей.Представляем стенограмму чата с Викторией Гранецкой.

Mefisto: Вікторія, якого кольору у Вас насправді очі?

Виктория Гранецкая: Насправді я ніколи не замислювалася над цим питанням. Але оточуючі кажуть, що мої очі змінюють колір в залежності від настрою - від темно-сірого, коли я роздратована, до блакитного - коли посміхаюся. Наразі маю блакитний. Дякую за таку увагу до моєї персони.

Mefisto: Як Ви ставитесь до еротичної фотосесії Ірени Карпи в журналі «Плейбой»? А самі могли б зважитись на таке?

Виктория Гранецкая: До еротичної фотосесії Ірени Карпи я не ставлюся ніяк, оскільки я її не бачила. Але я дуже поважаю Ірену, бо вона стала першою з сучасних українських письменників, яких я для себе відкрила. Не було б її - не було б інших. І хто зна, чи почала б я сама писати українською? Відповідаючи на другу частину Вашого питання, скажу, що я нічого поганого не бачу в еротичних фотосесіях, а чи зважилась би сама на таке, залежить від фотографа та концепції фотозйомки. Дякую за питання :))

Зусь: Здравствуйте, Виктория. Вы случайно нигде не выкладывали вариант вашего романа-победителя на русском языке, если такой вариант вообще существует? Просто трудности у меня с украинским, а интересно, что там.

Виктория Гранецкая: Дякую Вам за вашу цікавість до моєї творчості. Однак мушу зізнатись, що я взагалі ніколи не викладала жодного зі своїх текстів в Інтернеті. Мій роман можна буде знайти в книгарнях, починаючи з 10 вересня, і лише українською мовою. Проте не думаю, що у Вас чи в кого іншого виникнуть проблеми з розумінням твору. Моя російськомовна подруга, яка читала «Мантру-оману» ще до «Коронації», наприклад, не скаржилася:)))

Natali: Виктория, если не секрет, какой Вы видите целевую аудиторию своей книги?

Виктория Гранецкая: Я взагалі намагаюся не вживати такого словосполучення як «цільова аудиторія». Тому що уявлення не маю, хто саме купить та прочитає мою книгу. Єдине, що хотілося б, аби її не читали люди закомплексовані, поховані під пластом забобонів та упереджень - їм точно не сподобається. А всім іншим, особливо чоловікам, які хочуть знати, про що думає жінка, обіцяю - нудно не буде.

Natali: Как Вы относитесь к критике? В частности, к довольно нелестным высказываниям госпожи Иды Ворс о вашем романе, где она называет его «текст про дамське знервування»?

Виктория Гранецкая: А хто така Іда Ворс? Жартую. На щастя, в нас вільна країна, і кожен може говорити те, що він думає. В тому числі й Іда Ворс.

Natali: Интересно, какие книги читаете Вы сами? Какая последняя прочитанная книга? А какая больше всего Вас поразила?

Виктория Гранецкая: Насправді я дуже вимогливий і вередливий читач: в моїй читацькій «історії» набагато більше покинутих, недочитаних книг, аніж тих, які я дочитала, і вони мене вразили. З останнього, що прочитала - «Гівнюк» польського письменника Войцеха Кучока та «Аліна» ірландця Джейсона Джонсона. Неперевершено! Раджу всім.

ніна: Вікторіє, а чому Ви змінили стільки професій?

Виктория Гранецкая: Шукала себе. А як виявилося, збирала матеріали для романів.

ніна: «Мантра-омана» вінницької письменниці Вікторії Гранецької розповідає історію дівчини Єви, яка пішла проти своєї природи і зробила все, щоб стати справжнім стервом. Вдень вона живе у своє задоволення, а вночі занурюється у світ химерних мрій. Місце зустрічі з незнайомцем, якого вона називає ловцем снів - це дах хмарочоса. І одного разу його запрошення стрибнути вниз подіяло. Єва повертається додому, але це вже не вона, а її привид. Чому Ви вирішили написати першим такий містичний роман? На Вас так вплинула психологічна освіта?

Виктория Гранецкая: Зовсім ні. Просто я люблю містику, а освіта в цьому випадку дала можливість розширити канони містики та знайти багатьом подіям наукове пояснення.

ніна: Вікторіє, Ви вірите, що силу і успіх людині дає гороскоп, ім´я та прізвище? Вікторія - жіноче ім´я, на честь римської богині перемоги, аналог чоловічого імені Віктор. Овен - це доволі впертий знак.

Виктория Гранецкая: Дякую за питання, Ніно. Події останнього року в моєму житті дають мені підстави вважати, що людина сама творить свій успіх, варто лише дуже захотіти. Але мені подобається, що мене звуть Вікторія, і що я Овен за гороскопом.

ніна: Вікторіє, у вас батько - поляк, мама - українка. Чи маєте ще іншу кров? Як виявляється у Вас польська кров? Що почерпнули від мами, а що від тата? Чи зможете роман написати польською мовою?

Виктория Гранецкая: Насправді я не схожа ані на маму, ані на тата. Швидше, на когось із далеких родичів. Однак польська кров таки дається взнаки - я люблю все польське так само, як українське, і не втрачаю надії коли-небудь відвідати свою другу батьківщину. Для того й вивчаю зараз польську мову. Коли знатиму її на достатньому рівні, неодмінно напишу роман польською, ідея для нього вже є.

Зусь: А если бы Ваш роман не занял никакого места на «Коронации слова», Вы бы пожалели о времени потраченном времени, на его написание? Насколько болезненно вообще переживаете неудачи?

Виктория Гранецкая: В жодному разі не пошкодувала б. Бо те задоволення, яке мені принесло написання цього роману, навряд чи можна з чимось порівняти. Задля цього, мабуть, і стають письменниками. Бо я писатиму навіть, якщо мене не видаватимуть, і не вважатиму це невдачею. Невдача - це коли хлопець кидає.

Dafny: Як Ви пишете? Кожен день по 10 сторінок, чи коли є натхнення - то ночами на прольот? А коли Ви сідаєте писати, то вже маєте все продумане в голові, чи сюжет сам приходить в міру написання? Ви пишете раз і все, чи по 10 разів переписуєте?

Виктория Гранецкая: Дякую за цікаве питання. Пишу переважно вночі - це мій улюблений час доби, і всі найцікавіші ідеї для романів зазвичай приходять посеред ночі. Я керуюся таким принципом - головне почати, «зачепити» ідею, далі роман розвивається практично сам. А взагалі доводиться й переписувати. Перший розділ «Мантри-омани», наприклад, я переписувала 9 разів, перш ніж надіслати на «Коронацію слова».

Dafny: Хто Ваш перший критик? Кому першому даєте почитати свої твори? Коли знаєте що твір уже хороший і можна відпускати його в люди?

Виктория Гранецкая: Мої сестри-близнята. У них різні літературні смаки, отож, зазвичай я маю дві діаметрально протилежні думки. А коли твір готовий, вирішую сама. Ніхто краще автора інтуїтивно не зможе такого відчути.

ніна: Вікторіє, яким Ви життям живете: книги, телевізор, Інтернет, журнали, чи приділяєте час життєвому досвіду - подорожі, хоббі, освіта?

Виктория Гранецкая: Я живу дуже насиченим життям, в якому вже давно немає місця телевізору й вряди-годи лишається час для особистого життя. Головний пріоритет - письменництво, яким я сподіваюся заробити колись на подорожі ;-))

ніна: Вікторіє, яким життям, на Вашу думку, повинна жити жінка?

Виктория Гранецкая: Тим, яке вона сама для себе обере, без огляду на очікування та побажання інших.

Dafny: Чи надихає Вас музика на написання? Чи слухаєте Ви музику, коли пишете? І взагалі, яку музику любите?

Виктория Гранецкая: Я завжди вмикаю музику, коли пишу. Переважно це класика в рок обробці. А останнім часом дуже припав до вподоби український гурт «С.К.А.Й» -  їхню пісню «Знак оклику» я одного разу прослухала 40 разів підряд. І взяла з неї епіграф для свого роману.

Dafny: Чи хотіли б Ви, щоб Ваш роман екранізували? Ви бачити його як кіноісторію?

Виктория Гранецкая: Кожен письменник мріє, щоб його твір екранізували. Хотілося б, щоб у моєму випадку це зробив Стівен Спілберг ;))))))

кука: Як виникла така дивна назва «Мантра-омана», що вона означає? І чи розкриває вона суть Вашого роману?

Виктория Гранецкая: Мені стільки разів ставили це запитання, що якось навіть наснилось, що мене викликали до прокуратури і питають: «Що таке мантра-омана?»:))) Насправді це - побічний ефект несвідомого застосування комплексу захисних механізмів, які генетично закладені в кожному з нас. Так я й сказала в прокуратурі ;)) Дякую за питання.

Груша: Ви маєте психологічну освіту. Чим саме вона допомогла Вам в написанні книги? Як Ви використали свої знання у романі? Ви якось розповідали, що там є герой зі специфічною хворобою...

Виктория Гранецкая: Ця хвороба, а саме, синдром саванта, є швидше його перевагою, ніж недоліком. А взагалі синдром саванта - це невизнаний медичний діагноз, який заборонено вважати хворобою, найчастіше його називають особливим станом психіки. Так, психологічна освіта мені допомогла.

Груша: Чи плануєте тепер подаватися на «Коронацію слова», але вже в іншій номінації - кіносценарій, дитяча література тощо?

Виктория Гранецкая: Не планую. По-перше, не працюю в цих жанрах, а, по-друге, не хочу створювати ні грама зайвої конкуренції :)) Проте із задоволенням візьму участь в «Гранд Коронації», яка відбудеться, мені казали, за п´ять років. У своїй номінації.

ляля: Ви розповідали, що «Мантру-оману» написали в перерві між двома роботами, тобто повністю присвятили свій час йому. Зараз Ви пишете другий роман і одночасно працюєте повний день. Чи не заважає це творчості, і чи не думали Ви кинути роботу і присвятити себе писанню? Чому?

Виктория Гранецкая: Думала. Але тоді доведеться вийти заміж.

Гена: Как Вы думаете, чем отличается хороший текст от графоманства?

Виктория Гранецкая: Думкою редактора видавництва.

Elf: Чи у Вас є інші великі романи? Чи принаймні задуми? Ви ж розумієте що Вам тепер треба багато писати, щоб перо Вас не забуло.

Виктория Гранецкая: Щось мені підказує, що мій перший роман довго не дасть нікому про мене забути... У всіх значеннях цього слова. А нові задуми, звісно, є. Щоправда, вони ще зухваліші :))))

Аліса: Коли вже можна буде прочитати Вашу книжку? Вже є якісь конкретні домовленості по видавництву? Ви влаштуєте гучну презентацію? Чекаємо :)

Виктория Гранецкая: З 10 вересня мій роман буде в книгарнях. Видавництво - «Клуб сімейного дозвілля». Презентація - у Львові на Форумі видавців. Дякую за питання.

Краткая справка о гостье «Главреда». Виктория Гранецкая родилась 24 марта 1981 года в селе Юрьевка на Винничине. Отец - Леонид Тадеушевич - поляк. Мать - Любовь Даниловна - украинка. Виктория верит в генетическую память поколений.

Росла в селе, что, по словам самой Виктории, избавило ее от таких «издевательств» как музыкальная школа, секция по плаванию и кружки иностранных языков. Больше времени было для чтения книг. В десятилетнем возрасте ее любимыми писателями были Оноре де Бальзак, Вильям Шекспир, Теодор Драйзер и многие другие, чьи произведения оказались в Юрьевской сельской библиотеке.

Первый случай попробовать себя в роли писательницы представился Виктории в школе, на уроке украинской литературы, когда задали разыскать легенду об основании родного села. Все услышанные легенды показались Виктории слишком простыми, потому, не долго раздумывая, она придумала свою. Учителя ничего не имели против. Вдохновившись таким успехом, Виктория начала писать сказки, рассказы, стихотворения (несколько даже напечатали в районной газете).

Специальность практического психолога Виктория получила в Винницком государственном педагогическом университете им. М. Коцюбинского. Нежелание работать по специальности - там же, так как во время написания дипломной работы пришла к выводу, что природой в каждом человеке заложена мощная способность эмоционально самовосстанавливаться, без помощи профес

Краткая справка о гостье «Главреда». Виктория Гранецкая родилась 24 марта 1981 года в селе Юрьевка на Винничине. Отец - Леонид Тадеушевич - поляк. Мать - Любовь Даниловна - украинка. Виктория верит в генетическую память поколений.

Росла в селе, что, по словам самой Виктории, избавило ее от таких «издевательств» как музыкальная школа, секция по плаванию и кружки иностранных языков. Больше времени было для чтения книг. В десятилетнем возрасте ее любимыми писателями были Оноре де Бальзак, Вильям Шекспир, Теодор Драйзер и многие другие, чьи произведения оказались в Юрьевской сельской библиотеке.

Первый случай попробовать себя в роли писательницы представился Виктории в школе, на уроке украинской литературы, когда задали разыскать легенду об основании родного села. Все услышанные легенды показались Виктории слишком простыми, потому, не долго раздумывая, она придумала свою. Учителя ничего не имели против. Вдохновившись таким успехом, Виктория начала писать сказки, рассказы, стихотворения (несколько даже напечатали в районной газете).

Специальность практического психолога Виктория получила в Винницком государственном педагогическом университете им. М. Коцюбинского. Нежелание работать по специальности - там же, так как во время написания дипломной работы пришла к выводу, что природой в каждом человеке заложена мощная способность эмоционально самовосстанавливаться, без помощи профессиональных психологов. За последние годы сменила массу профессий и мест проживания - работала официанткой, рекламным агентом, продавала косметику, присматривала за маленькими детьми, была консультантом в музыкальном магазине, корректором в газете для русскоязычных эмигрантов Калифорнии и Филадельфии, журналистом/редактором рубрики «Культура» в местном СМИ, а также литературным редактором в одном из глянцевых журналов.

В 2010 году устроилась на работу помощником президента уважаемой винницкой фирмы. В перерыве между «глянцевым журналом» и «помощником президента» спряталась от всех и написала роман «Мантра-омана», о чем не жалеет, рассказывает Виктория.

«В данный момент веду двойную жизнь - днем работаю с программой 1С в офисном кресле, ночью - колдую в теекстовом редакторе над рукописью новой книги. И часто вспоминаю испанского писателя Карлоса Руиса Сафона, который в своем романе «Тень ветра» рассказывает о тайной библиотеке, где хранятся все ненаписанные книги всех на свете писателей. Я верю, что мой роман «Мантра-омана» был там. Более того, я убеждена, что там еще много моих будущих романов», - рассказывает Виктория.

сиональных психологов. За последние годы сменила массу профессий и мест проживания - работала официанткой, рекламным агентом, продавала косметику, присматривала за маленькими детьми, была консультантом в музыкальном магазине, корректором в газете для русскоязычных эмигрантов Калифорнии и Филадельфии, журналистом/редактором рубрики «Культура» в местном СМИ, а также литературным редактором в одном из глянцевых журналов.

В 2010 году устроилась на работу помощником президента уважаемой винницкой фирмы. В перерыве между «глянцевым журналом» и «помощником президента» спряталась от всех и написала роман «Мантра-омана», о чем не жалеет, рассказывает Виктория.

«В данный момент веду двойную жизнь - днем работаю с программой 1С в офисном кресле, ночью - колдую в теекстовом редакторе над рукописью новой книги. И часто вспоминаю испанского писателя Карлоса Руиса Сафона, который в своем романе «Тень ветра» рассказывает о тайной библиотеке, где хранятся все ненаписанные книги всех на свете писателей. Я верю, что мой роман «Мантра-омана» был там. Более того, я убеждена, что там еще много моих будущих романов», - рассказывает Виктория.